Майже відразу після нашого весілля, мій чоловік став їздити на заробітки за кордон.
Жили ми в селі, в будинку його батьків, свекри самі нас запросили жити з ними.
Чоловікові ця ідея дуже подобалася, але я була не в захваті, тому що вважала, що нам треба жити окремо, а не вкладатися в чуже.
За документами дім належав матері мого чоловіка, яка вступила у спадок після того, як не стало її чоловіка.
До того ж, там ще була молодша дочка, але сестра вийшла заміж і пішла жити до свого чоловіка.
Будинок у свекрів був великий, нам виділили дві окремі кімнати, але ремонт чоловік робив за свої гроші у всьому будинку.
Всі 10 років, що він був на заробітках, він вкладався в будинок батьків – провів всі зручності в дім, зробив капітальний ремонт, поставив нову огорожу, впорядкував подвір’я.
Тепер наш будинок став чи не найкращий в селі, і все це зроблено за гроші мого чоловіка.
На цьому тижні я прибирала вдома, і випадково знайшла папку з документами.
Там був і заповіт, згідно з яким, будинок в рівних частках належатиме двом її дітям: моєму чоловіку і його сестрі.
Я відразу про це сказала чоловікові, адже він сподівався, що після того, як вклав стільки грошей в цей будинок, він стане єдиним спадкоємцем.
Коли ж він пішов до мами, щоб та все пояснила, вона сказала, що не може дочку без спадщини лишити, це буде нечесно.
Я з нею погоджуюся, дітей треба ділити порівну.
Але в такому випадку, свекруха нас мала про це попередити, і ми б не вклали всі свої заощадження в її будинок.
За 10 років чоловікових заробітків ми спокійно могли б собі квартиру придбати.
Що тепер робити, я не уявляю.
Останнім часом у зовиці дуже погіршилися її стосунки з чоловіком, там все йде до розлучення.
Напевно, саме тому свекруха так склала заповіт, щоб її доньці було куди повернутися в разі чого.
Я почуваюся ошуканою, чоловік теж.
То на чиїй стороні правда – на нашій чи на стороні свекрухи?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.