fbpx
Життєві історії
Всю суботу я складала речі, дивилася, що підійде сестрі чи дитині, але вона відмовилася брати мій одяг

Мені 33 роки, звати мене Оксана. Але розповісти я хочу не про себе, а про мою рідну сестру і її чоловіка. Ось уже кілька місяців сестра з чоловіком сидять вдома. Вони обоє ніде не працюють. І це при тому, що у них двоє маленьких дітей. Зятя скоротили ще навесні, і він шукає весь цей час роботу.

Всім каже, що немає роботи. Але я точно знаю, що це не так. Зять не хоче йти влаштовуватися на роботу вантажником. Чекає, коли станеться диво, і йому запропонують роботу з хорошою зарплатою. Але коли це ще буде і чи буде взагалі? А чим годувати дітей зараз?

Моя сестра Леся заміжня вже чотири роки. Відразу після весілля вона народила дочку. А півтора роки тому народила другу дитину. Виходить, що вона з одного декрету відразу пішла в інший декрет і вже багато років сидить вдома з двома дітьми.

До цього її чоловік Ігор справлявся з обов’язками годувальника. Він непогано заробляв, та й ніяких великих запитів у Лесі немає. По салонах краси сестра не ходить, одяг купує собі рідко. Вона купує тільки продукти і все необхідне для дітей.

А на те, щоб одягнути дітей, поїсти купити і заплатити за квартиру, Ігор гроші заробляв.

І ось цієї весни зять потрапив під скорочення. Звичайно, йому виплатили два оклади і компенсацію за відпустку. На перший час вистачило, а зараз гроші закінчилися.

І ось позавчора мені подзвонила сестра і попросила позичити грошей. Каже, що вдома взагалі у них немає ні копійки, а потрібно купити їжі для дітей і одяг.

– Оксана, а ти можеш дати мені трохи грошей у борг?

У нас з сестрою не дуже хороші стосунки, і якщо Леся зателефонувала мені з проханням дати їй грошей, то це говорить про те, що у них справді велика проблема.

Напевно, позичили гроші вже всюди: і у друзів своїх, і у сусідів, і у мами. А другий раз просити гроші їм соромно. Ось вони і звернулися до мене. Але я не хочу їм допомагати. Мені грошей не шкода. Я добре заробляю. Але справа в тому, що я просто принципово не збираюся цього робити.

Я вирішила дати їм трохи одягу. Всю суботу я складала речі, дивилася, що підійде сестрі чи дитині, але вона відмовилася брати ношений одяг. Ну що ж, її право. Я їй кажу:

– Нехай твій чоловік йде і влаштовується на роботу! А якщо він не може знайти роботу, то йди і працюй ти!

А сестра мені відповідає, що вона не може: адже вона ж з дітьми вдома сидить.

Я нагадала сестрі улюблене прислів’я нашої бабусі. Вона говорила завжди: хто не працює, той не їсть. Мені, звичайно, трохи шкода племінників. Але при цьому ж у моїх племінників є батьки. Нехай йдуть і працюють, а не сподіваються на допомогу інших: то на мою, то на мамину допомогу.

Чим раніше вони зрозуміють, що ніхто не буде допомагати їм, тим швидше влаштуються на роботу.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page