Ольга з Іваном прожили дуже гарне життя, вони обоє були з заможних родин, і самі потім дуже добре жили, як кажуть, панським життям, то ж хоч Івана вже шість років як немає, а Ольга досі згадує ті чудові 45 років, які вони прожили разом.
Зустрілися студентами в Івано-Франківську, одружилися, батьки справили їм шикарне весілля. Івану запропонували пройти аспірантуру в Києві, він з собою взяв і Ольгу, а щоб діти не тіснилися в гуртожитку, батьки скинулися і придбали їм однокімнатну квартиру.
Незабаром у пари народився син Тарас, потрібно було розширюватися, і знову спільними зусиллями батьків було придбано тепер уже трикімнатну квартиру. Іван став професором, а Ольга доцентом, працювали вони в столичному інституті.
Ольга завжди мала вишукані манери, але от до людей ставилася дещо зверхньо, все оцінювала за рангом чи соціальним статусом. Тараса зробила центром свого життя, намагалася сину дати все найкраще.
В столиці прожила Ольга з Іваном 28 років, а потім знову повернулися на Прикарпаття, Івану запропонували хорошу посаду, Ольга погодилася на переїзд лише за однієї умови – чоловік купить будинок за містом, бо казала, що їй набридло жити в бетонній коробці.
Іван теж хотів цього, тому здивував дружину, придбавши величезний двоповерховий будинок за містом, в якому і досі Ольга живе, щоправда, тепер зовсім сама.
Після переїзду, свою квартиру в столиці вони залишили сину. Тарас приїжджав до батьків, але нечасто, бо в Києві мав роботу. А одного разу син приїхав, щоб повідомити, що має намір одружитися. Найбільше цій новині зраділа Ольга, яка була переконана, що її невісткою стане донька якихось багатіїв, і аж присіла, коли на порозі побачила Зоряну, дочку прибиральниці Марини, яка працювала з нею в інституті.
Ольга відразу попередила, що свого благословення на цей шлюб не дасть, і якщо син її ослухається, то вона забере від нього квартиру. Але Тарас не збирався відмовлятися від Зоряни, відколи він її побачив, якось вона поверталася з важкими сумками додому, а він її підвіз, відтоді так закохався, що іншої кандидатури в дружини для себе просто не бачив. Для нього головне було не багатство, а душа дівчини, зовсім не схожою вона була на тих дівчат, яких він бачив в столиці.
На той час Тарасу запропонували роботу в Харкові, він віддав мамі ключі від квартири, а сам одружився з Зоряною і разом поїхали на нове місце. Ольга, як і обіцяла, перестала спілкуватися з сином і невісткою. Багато років вони не бачилися, приїхав Тарас додому лише тоді, коли не стало батька. Відтоді їхні з мамою стосунки дещо потепліли, але вони не зустрічалися, бо Тарас з Зоряною і двома донечками переїхали в Прагу, де зараз живуть і працюють.
Відколи Івана не стало, Ольга зовсім засумувала. Вона не раз брала до рук телефон, щоб набрати сина, помиритися з ним і невісткою, але все якось не дозволяла гордість. А в цьому році на свій день народження вона накрила стіл і розплакалася. Аж раптом у неї задзвонив телефон, це була невістка.
Зоряна привітала Ольгу, а потім запропонувала забути старі образи і їхати до них в Чехію, хоч на деякий час, а далі буде видно.
Ольга від несподіванки ще більше розплакалася і пообіцяла, що подумає. А в голові у неї крутилася лише одна думка, яка робила її щасливою – діти її пробачили і не тримають на неї зла, добре, що хоч вони виявилися мудрішими, ніж вона.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
