Цього року «Миколай» приніс мені мобільний телефон, дуже дорогий. Звичайно, я зраділа, але потім задумалася – звідки у чоловіка такі гроші. Дуже не хотілося б, щоб історія повторилася. Вся справа в тому, що мій чоловік дуже любить зичити гроші, і забуває віддати, тому його борги, як правило, виплачую я.
Якось до нас подзвонила в двері сусідка знизу, каже, мовляв, у мене Ваш чоловік тиждень тому позичив у мене 500 гривень, обіцяв, що наступного дня поверне, і я так і не дочекалася, ось змушена сама прийти.
Кличу чоловіка, Дмитро виходить у передпокій, вибачається, мовляв, забув, а потім звертається до мене, – є в тебе? Повернеш? Я дістаю з гаманця гроші і перепрошую жінку і зачиняю двері.
Одружилися ми з Дмитром два роки тому. Ми зустрічалися пів року і щоразу наші побачення були святами, хлопець завжди дарував мені квіти і подарунки.
Працював Дмитро у якійсь корпорації разом зі своїм батьком, я працювала у школі, учителем географії. Матеріальне становище моєї родини було дуже середнім, тим більше, що, крім мене, росли ще двоє молодших братів, батька в мене не було, мене виховував вітчим.
Тому коли Дмитро зробив мені пропозицію, я відповіла згодою, але попросила не планувати пишне весілля, яке буде моїм батькам не по кишені. Але Дмитро мене не підтримав, він хотів шикарне весілля. Запевнив мене, що у його батьків є гроші, та й у нього самого теж щось є.
Весілля наше пройшло чудово. Мама з вітчимом і я витратилися тільки на мою сукню, за все інше гроші віддавав наречений. Після весілля ми відразу почали жити окремо, батьки віддали нам бабусину квартиру, завбачливо оформивши дарчу на мене ще до одруження.
З’ясувалося все через кілька тижнів після весілля. Виявилося, що все: банкет, лімузин, тамада, фотограф було сплачено на кредитні гроші. Дмитро узяв кредит, щедро витратив все до копійки, а віддавати тепер нам з ним разом.
Я була неприємно здивована, бо дуже не люблю жити в боргах. Кажу чоловікові, давай, щоб було менше сплачувати, віднесемо в банк всі наші весільні гроші. Попросила його так більше не робити, чи, принаймі, хоч радитися зі мною.
Та й заради чого було позичати? Щоб пустити пил в очі? Мені? Моїм рідним чи друзям? Дмитро обіцяв, що подібне більше не повториться, і тут свекруха мені зізналася, що він такий з юності, зичить у людей гроші, а віддають потім вони з батьком.
– Зовсім не думає, як і на що він віддаватиме свої борги. Ми досі не можемо розплатитися за деякі його заборгування, – підсумувала свекруха.
Дмитро обіцяв, що влаштується на підробіток, таксуватиме і більше ні копійки не візьме в борг. Тільки обіцянки він своєї не виконав. Приходив, приносив пакет із продуктами та смаколиками, гордо пишався, що він це заробив, а потім, через деякий час, починав відповідати на чиїсь дзвінки потай від мене, а потім приходили то його друзі за боргом, то родичі.
Мені завжди пояснював, що це він заради мене старається. Тільки не потрібні мені були такі його старання.
За місяць до нашої річниці весілля Дмитро вирішив мені подарувати відпочинок на морі. Я була проти, бо знала, що ми розрахувалися ще не з усіма боргами.
Але Дмитро запевнив мене, що він відкладав, таксував і не все приносив до спільного бюджету. Я про всяк випадок зателефонувала свекрам, запитала, а чи не зайняв чоловік у них чи їхні рідні. Отримавши негативну відповідь, я заспокоїлася, і ми полетіли до моря на 10 днів.
Відпочили чудово, а за місяць прийшов вітчим із запитанням, коли мій чоловік збирається повернути йому борг. Я так і сіла. Я шукала у кого мій чоловік позичив на відпочинок зовсім в іншому місці. Він примудрився піти до моїх батьків і взяти гроші у вітчима, пообіцявши, що поверне через тиждень після прильоту з відпочинку.
Мені було дуже соромно перед моїми батьками, тому я виправдала в їхніх очах свого чоловіка, сказала, що ми закрутилися і забули, і що гроші я їм поверну завтра.
На наступний день я пішла в банк, оформила кредит на себе і повернула вітчиму борг. Дмитро черговий раз клявся, що такого більше не повториться. І до цього дня все було начебто спокійно.
А тепер дорогий телефон у подарунок. Що я маю думати – мій чоловік змінився чи найближчими днями готуватися до того, що хтось прийде і запитає, коли ми збираємося повертати борг?
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
