fbpx

На свята я був сам, ніхто з моїх трьох дітей до мене не приїхав. У свої 62 роки я виявився непотрібним своїм дітям, хоча все життя працював і значну частину грошей я віддавав їм

У свої 62 роки я виявився непотрібним своїм дітям, зараз я відчуваю себе дуже самотнім, навіть на свята нема з ким посидіти.

Я вже багато років живу сам, але даю собі раду – ходжу на роботу, до того ж, ще трохи підробляю.

Діти у мене є, я був одружений два рази. З першою дружиною прожив 15 років, а з другою всього лише 4 роки.

Зі своєю першою дружиною я познайомився на весіллі у сестри. Вона була дуже красива.

Ми продовжили спілкування і після весілля, потім я запропонував їй розписатися.

Нам було добре разом, але з народженням дітей вона перемкнула свою увагу тільки на них, а я залишився в стороні.

У шлюбі у нас народилися дві чудові дочки.

Дітей своїх я дуже любив, але мені було прикро, що дружина мене перестала помічати, повністю занурившись в материнство.

Ми стали чужими, але прожили разом ще кілька років, а потім я зустрів жінку, яка мене розуміла.

Певний час ми з нею спілкувалися, а потім вона стала моєю другою дружиною.

Вона була молода, красива і, на відміну від моєї першої дружини, цікавилася моїм життям, моїми успіхами і досягненнями по роботі.

Саме тоді мені було це дуже важливо, щоб мене помітили і любили, щоб я міг відчути душевну теплоту.

Коли я повідомив своїй першій дружині, що йду від неї, вона здалася мені абсолютно спокійною.

Я навіть подумав, що у неї є інший чоловік. Але, я напевно, тоді помилився, бо вона досі живе без чоловіка.

Мені соромно було перед дочками, але ми з дружиною вирішили, що нам краще не зустрічатися.

Точніше сказати, саме з ініціативи дружини, я не спілкувався всі ці роки з дочками.

По-перше, дружина сказала, так буде краще.

А по-друге, я одружився вдруге, і у мене народився син, і я приділяв йому багато уваги.

Моя мама, коли ще була жива, продовжувала підтримувати стосунки з онуками, яких вона дуже любила.

Також я через неї передавав гроші дочкам і подарунки на день народження.

Нехай від імені бабусі, але мені все одно було приємно, що я беру участь в житті моїх дітей.

Із другою дружиною ми прожили лише чотири роки, так як вона знайшла собі нового супутника життя – молодого хлопця, а зі мною вона розлучилася.

Я тоді працював на гарній посаді, отримував високу зарплату, тому друга дружина відразу сказала, що половину я маю віддавати їй з дитиною.

Але я не міг їй відмовити, це мій син, значить, я повинен допомагати.

Але її новому чоловікові не хотілося, щоб я спілкувався з сином.

Вони з дружиною домовилися, що той буде виховувати мого сина, як рідного.

Що я міг зробити тоді?

У колишньої дружини владний характер, вона так вирішила, тому це не обговорювалося.

Знаєте, коли я був молодим, я не приділяв цьому уваги, і не робив з цього проблеми.

Але з роками я почав старіти, і мені дуже хочеться бачитися з дітьми, я готовий за це багато віддати, але вони не хочуть приходити до мене.

Зараз мої діти дорослі, у них свої сім’ї і є вже свої діти.

За всі ці роки вони навіть не поцікавилися: чи живий я, чи здоровий, може мені допомога якась потрібна.

Так, я розлучився з їх мамами, але я ж їхній рідний батько?

Чому вони забули про мене? А може і не згадували зовсім?

У мене зараз вже не перспективна робота, та й грошей я не назбирав, так як раніше я віддавав більшу частину заробітку їм.

А зараз просто хотів би спілкуватися і не бути самотнім, принаймі, на свята.

Але, швидше за все, я їм не потрібен!

Дуже прикро бути одиноким, особливо на свята, які так хочеться святкувати в родинному колі.

От тепер я думаю, як мені виправити свої помилки молодості?

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page