У свої 62 роки я виявився непотрібним своїм дітям, зараз я відчуваю себе дуже самотнім, навіть на свята нема з ким посидіти.
Я вже багато років живу сам, але даю собі раду – ходжу на роботу, до того ж, ще трохи підробляю.
Діти у мене є, я був одружений два рази. З першою дружиною прожив 15 років, а з другою всього лише 4 роки.
Зі своєю першою дружиною я познайомився на весіллі у сестри. Вона була дуже красива.
Ми продовжили спілкування і після весілля, потім я запропонував їй розписатися.
Нам було добре разом, але з народженням дітей вона перемкнула свою увагу тільки на них, а я залишився в стороні.
У шлюбі у нас народилися дві чудові дочки.
Дітей своїх я дуже любив, але мені було прикро, що дружина мене перестала помічати, повністю занурившись в материнство.
Ми стали чужими, але прожили разом ще кілька років, а потім я зустрів жінку, яка мене розуміла.
Певний час ми з нею спілкувалися, а потім вона стала моєю другою дружиною.
Вона була молода, красива і, на відміну від моєї першої дружини, цікавилася моїм життям, моїми успіхами і досягненнями по роботі.
Саме тоді мені було це дуже важливо, щоб мене помітили і любили, щоб я міг відчути душевну теплоту.
Коли я повідомив своїй першій дружині, що йду від неї, вона здалася мені абсолютно спокійною.
Я навіть подумав, що у неї є інший чоловік. Але, я напевно, тоді помилився, бо вона досі живе без чоловіка.
Мені соромно було перед дочками, але ми з дружиною вирішили, що нам краще не зустрічатися.
Точніше сказати, саме з ініціативи дружини, я не спілкувався всі ці роки з дочками.
По-перше, дружина сказала, так буде краще.
А по-друге, я одружився вдруге, і у мене народився син, і я приділяв йому багато уваги.
Моя мама, коли ще була жива, продовжувала підтримувати стосунки з онуками, яких вона дуже любила.
Також я через неї передавав гроші дочкам і подарунки на день народження.
Нехай від імені бабусі, але мені все одно було приємно, що я беру участь в житті моїх дітей.
Із другою дружиною ми прожили лише чотири роки, так як вона знайшла собі нового супутника життя – молодого хлопця, а зі мною вона розлучилася.
Я тоді працював на гарній посаді, отримував високу зарплату, тому друга дружина відразу сказала, що половину я маю віддавати їй з дитиною.
Але я не міг їй відмовити, це мій син, значить, я повинен допомагати.
Але її новому чоловікові не хотілося, щоб я спілкувався з сином.
Вони з дружиною домовилися, що той буде виховувати мого сина, як рідного.
Що я міг зробити тоді?
У колишньої дружини владний характер, вона так вирішила, тому це не обговорювалося.
Знаєте, коли я був молодим, я не приділяв цьому уваги, і не робив з цього проблеми.
Але з роками я почав старіти, і мені дуже хочеться бачитися з дітьми, я готовий за це багато віддати, але вони не хочуть приходити до мене.
Зараз мої діти дорослі, у них свої сім’ї і є вже свої діти.
За всі ці роки вони навіть не поцікавилися: чи живий я, чи здоровий, може мені допомога якась потрібна.
Так, я розлучився з їх мамами, але я ж їхній рідний батько?
Чому вони забули про мене? А може і не згадували зовсім?
У мене зараз вже не перспективна робота, та й грошей я не назбирав, так як раніше я віддавав більшу частину заробітку їм.
А зараз просто хотів би спілкуватися і не бути самотнім, принаймі, на свята.
Але, швидше за все, я їм не потрібен!
Дуже прикро бути одиноким, особливо на свята, які так хочеться святкувати в родинному колі.
От тепер я думаю, як мені виправити свої помилки молодості?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.