На свята в село з’їхалася вся наша велика дружна родина, ледве всі помістилися в бабусиній хаті, хоча самої бабусі, на жаль, уже немає. Як добре, що ми в свій час прийняли таке правильне рішення, бо навіть не уявляю, як би все було, якби ми зробили по-іншому

На Великдень в село з’їхалася вся наша велика дружна родина, ледве всі помістилися в бабусиній хаті, хоча самої бабусі, на жаль, уже немає.

Як добре, що ми в свій час прийняли таке правильне рішення! Тепер я знаю, що таке родинне гніздечко – місце сили!

Коли не стало нашої бабусі, нам у спадщину залишився її будинок.

Дім доволі великий, бо в бабусі було п’ятеро дітей, і всі діти разом допомагали своїм батькам.

Поряд з будинком є гектар землі, де є чудовий фруктовий сад. Такий собі куточок раю на землі.

Навпроти будинку бабусі, стояв зовсім вже постарілий, занедбаний будиночок, город весь давним-давно заріс бур’янами.

Але я пам’ятаю й інше час, коли в дитинстві, влітку, ми приїжджали до бабусі, то завжди дуже дружно гралися зі своїми сусідами, влітку там теж у бабусі гостювали онуки.

У неї було три доньки, у старших уже були сім’ї, а ось молодша любила випити.

Після того, як не стало їхньої матері, у них почався поділ будинку.

Кожен тягнув ковдру на свій бік, і в підсумку стосунки між ними сильно зіпсувалися, вони практично перестали спілкуватися між собою, так і не вирішивши, що робити з будинком.

І ось настало літо, коли в будинку стояла повна тиша, ніхто не приїхав, тепер там не було чути дитячих голосів, не було диму з печі, земля, перший раз за багато десятків років, була не зорана.

Наша бабуся з сумом дивилася на порожній будинок, зітхала і притискаючи нас до себе тихо говорила, що коли її не стане, будинок залишиться без господині.

Вона просила нас лише про одне, щоб після неї цей дім не став зерном розбрату серед дітей і онуків. А ще, вона не хотіла, щоб він був покинутий, як сусідський будинок.

Бабуся намагалася нам донести, що є речі, набагато важливіші за гроші, це – любов, дружба, взаємоповага, доброта.

Дуже важливо мати ці якості, тоді буде щастя.

А в минулому році її не стало. Вони, нарешті, зустрілися після довгої розлуки, з дідусем. Вона за ним дуже сумувала весь цей час.

Коли бабусі не стало, постало питання, що робити із спадщиною.

Будинок ми всі дружно вирішили не продавати, не ділити, щоб він не був порожній.

Ми вирішили облаштувати його і зробити таким собі місцем відпочинку і зустрічей нашої великої родини.

Там завжди хтось є, наші батьки вже на пенсії, ось вони між собою і вирішують, хто в наступному сезоні буде там жити.

На всі свята ми збираємося як і раніше за великим столом, старше покоління готує щось смачненьке, накриваємо стіл, смажимо шашлики.

Тільки бабусі дуже не вистачає. А будинок живе.

Наше рішення не продавати будинок було дуже правильним – адже в цій ситуації у виграші залишилися всі.

Головне – у нас є велика, дружна родина.

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.