На свята син з дружиною приїхали, знову привезли мені подарунки – від себе і від свахи. Надія Василівна таке задумала – вона мені йогуртницю подарувала. Ну ось навіщо? Ні, я, звичайно, рада, і мені дуже приємно, але за сім років я їй жодного разу нічого не купила і купувати не буду, а вона мені і на Новий рік, і на 8 березня. Навіть, якщо родина невістки образиться на мене, подарунки я не даруватиму їм

– Останнім часом мені здається, що сваха моя на мене ображається, – розповідає пенсіонерка Катерина Павлівна. – Вона мене з усіма святами вітає завжди, і подарунки дарує, причому, недешеві, хочу примітити. І не тільки на день народження – на Новий рік, на 8 березня. А я, чесно кажучи, не бачу сенсу у всіх цих святах. Ми їх і не святкуємо зараз і ніколи не святкували. І подарунки купувати всім – це ж без копійки можна залишитися в наш час! Кому це потрібно взагалі?

Надія Василівна – свекруха, з своєю свахою, Катериною Павлівною, вони з чоловіком познайомилися десь сім років тому, напередодні весілля сина.

Надія Василівна добре знає, що сваха живе дуже скромно: Катерині Павлівні доводиться самій забезпечувати свою старшу дочку з дитиною, яку покинув чоловік практично відразу ж після народження сина. Дочка працювати не може, сидить з дитиною вдома. Живуть вони втрьох на пенсію та підробіток Катерини Павлівни, які вона вкладає в загальний сімейний котел.

Надія Василівна з чоловіком живуть набагато краще, вони гарно забезпечені. У них є дві «зайві» квартири, що дісталися багато років тому в спадок. Квартири здаються в оренду і приносять дуже хороший дохід вже багато років. Правда, весь прибуток від оренди йде зараз на будівництво дачного будинку. Це будівництво забирає у подружжя гроші як пилосос, за висловом Надії Василівни. Тому вони з чоловіком економлять – продукти та господарські товари купують по акціях, одяг і взуття доношують старе, речі бережуть, як тільки можна.

– На свята син з дружиною приїхали, знову привезли мені подарунки – від себе і від свахи! – зітхає Катерина Павлівна. – Надія Василівна таке задумала – вона мені йогуртницю подарувала! Ну ось навіщо? Ні, я, звичайно, рада, і мені дуже приємно. Ми з нею на новорічних святах говорили про ці йогуртниці всякі, вона розповідала, що хороша річ саме оця, я начебто надихнулася коли-небудь потім собі її купити.

Чесно кажучи, найближчим часом ніякої йогуртниці Катерина Павлівна не купила б собі точно – не до неї жінці зараз. Проте подарунок її зовсім не радує.

– Ну навіщо вони так витрачаються! – сумно говорить Катерина Павлівна. – Тим більше в їх ситуації, коли зайвих грошей немає зовсім. Сто раз уже говорила свасі – нам нічого не треба, не даруйте! І невістці говорила, скажи мамі, щоб нічого не надумала купувати. Але сваха не може без сюрпризів. На Новий рік нам теж прислала подарунки. Ну ось що робити? Назад відсилати їх її? Ніби як теж незручно, скажуть, не підійшло, не сподобалося.

– У свекрухи моєї це коронний номер! – говорить Тетяна, невістка Катерини Павлівни. – Вона всіх завжди вітає есемесками, одними повідомленнями. Ніяких подарунків, ніколи в житті, нікому. Їдемо від моїх батьків – веземо їм сумки з подарунками. Їдемо від неї – тільки гарячі привіти передаємо моїм батькам. Гаразд синові своєму не дарує і мені, ми переживемо, якось обійдемося вже. А за маму мою мені прикро.

– Ну свекруха ж економить, у неї донька і онук без грошей сидять.

– А мої що, не економлять? У них з грошима не дуже. А свекруха не бідує зовсім. Свекруха цілком могла купити моїм щось і привітати зі святами, ну хоч раз в житті! Знає ж, що мама все одно купить їй подарунок і передасть. Кожного разу одне й те саме. Самій ніяково, але міняти нічого не хоче.

Катерині Павлівні іноді трохи незручно, але подарунків вона жодного разу не вертала. Та й свасі купувати нічого не збирається, вона знає, що грошей немає у неї.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне, з вільних джерел.