На свята ми зібралися у мами, і моя сестра стала скаржитися, що їм з чоловіком зараз дуже сутужно з грошима стало, живуть від зарплати до зарплати, ледве на життя вистачає.

Я промовчала, бо ми з чоловіком живемо непогано, навіть в достатку. Та я не вважаю, що маю допомагати сестрі, адже кожен вибирає свою долю сам.

Коли я свідомо виходила заміж без особливої любові, але розуміла, що з цим чоловіком я буду жити, і горя не знати, так сестра моя перша мене засуджувала, говорила, що я на гроші повелася.

Мене засмутило її засудження, я не розуміла, що їй до того, адже це моє життя і мій вибір. Поясню, чому я так думаю.

Моя мама вийшла вперше заміж за хлопця із багатої родини. Вони дуже любили одне одного. Тільки от бідна невістка з простої родини не припала до душі батькам нареченого. Вони зробили все для того, щоб їх розлучити.

Через 2 роки вони розійшлися, хлопець послухав батьків. Хоча мама була дуже симпатичною і розумною, сама поступила в інститут, але це в рахунок не бралося, вона була бідна – і це був їхній головний аргумент.

Вдруге мама теж вийшла заміж по любові, але вже за рівного собі. Мій батько був простим робітником. Мої батьки досі разом, тільки ось від їхнього кохання нічого не залишилося, все розбилося об бідність.

Вони зараз просто живуть у одній квартирі, як сусіди, майже чужі один одному люди. Вони живуть, рахуючи кожну гривню, і відмовляючи собі практично в усьому.

Я ще підлітком зрозуміла, що так жити, як живуть мої батьки – не хочу. Коли я поступила в університет, то бачила, що на мене звертає увагу багато хлопців, але мені це було не цікаво, бо я шукала собі багатого нареченого.

Я відразу ж сказала мамі, що вийду заміж тільки за багатого. Красою мене Бог не обділив, розумом теж. Мама спочатку була проти – адже вона була впевнена, що виходити заміж треба тільки по любові.

Доля наче мене почула, бо в 25 років я знайшла те, що шукала, і вийшла заміж. Мій чоловік був старший за мене на 18 років. Він був доволі приємним чоловік. Думаю, Ярослав чудово розумів, що я його не люблю, але поважаю.

Ярослав вже мав позаду шлюб, але він давно розлучився зі своєю дружиною. У нього вже була доросла дочка.

У нас у шлюбі народилася ще одна донечка, чоловік був настільки щасливий, що відразу подарував мені машину.

Він оплачував усі мої бажання та усі мої примхи: і няню, і салони краси, і мої покупки у дорогих магазинах. У мене було багато часу я мала змогу зустрічатися з подругами, їздила відпочивати.

Ми живемо у розкішному великому заміському будинку. У нас все добре. А на злі язики я не звертаю жодної уваги. Мені просто заздрять і все.

Сестра моя при першій кращій нагоді постійно мене засуджує. Вона пішла по стопам нашої мами – теж вийшла заміж по любові і теж живуть з чоловіком від зарплати до зарплати.

Так, я не вийшла заміж за коханням. Але в мене все є: і свобода, і гроші і можливість жити тим життям, яке мені до вподоби. Мені не доводиться рахувати кожну гривню і на всьому заощаджувати.

Я не розумію тих, хто виходить заміж за коханням, а потім постійно скаржиться на життя.

Я цього ніколи не зрозумію! Краще жити так, як живу я: без любові, але в достатку.

Мама в кінці вечері попросила мене, щоб я дала хоч трохи грошей сестрі, бо їй важко. Я спочатку із принципу не хотіла нічого давати, а потім витягла з гаманця 2 тисячі гривень, і таки подарувала їх сестрі.

Для мене це невеликі гроші, і мені навіть їх не шкода. Просто, я вважаю, що сестра не має права мене засуджувати.

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

Шановні читачі, запрошуємо переглянути наші історії на Youtube.

Будемо вдячні, якщо Ви підпишетеся на наш канал.