Я заміжня вже сім років, у нас з чоловіком є донечка. Спочатку наш шлюб був ідеальним, чоловік приділяв мені багато уваги, ми добре ладнали.
А з часом я стала почала помічати, що в наших стосунках щось не так.
Чоловік мало спілкується зі мною, намагається якомога менше часу проводити разом, наче уникає мене.
Спочатку я думала, що мені так здається, але щоразу я переконуюся, що ні.
Я навіть не уявляю, що тепер робити. Ми обоє працюємо, і бачимося хіба що ввечері.
Тут вихідні, думаю, проведемо всі разом, а він мені у відповідь на мою пропозицію сказав, що буде з друзями.
Я просила, що може, разом сходимо, або він ввічливо відмовиться від зустрічі з друзями.
У відповідь почула: «Я не хочу з тобою проводити час».
Я образилася природно і в перший вихідний пішла до подруги в гості, оскільки він сказав, що не хоче час проводити зі мною.
Прийшла додому, він почав питати, де я гуляла.
Звичайно, що йому це не сподобалося.
Ми в той вечір поговорили, і я сподівалася, що тепер у нас все налагодиться. Але нічого, на жаль, не змінилося.
На свята ми мали їхати разом до його батьків, але чоловік поїхав в село один, мене з собою не взяв.
Перед цим він спеціально створив таку ситуацію, щоб ми з ним посварилися, і перестали говорити, то ж тепер його ніщо не затримувало поїхати без мене.
Там зібралася вся родина, а мене не було. І все через дрібницю, нічого серйозного не сталося.
Через день чоловік повернувся додому і поводив себе так, ніби й нічого не сталося.
Мені було дуже прикро, адже я на Різдво була вдома сама.
Ніхто з його родичів навіть не зателефонував мені і не запитав, чому мене немає, адже зібралася вся родина.
Чоловік постійно ходить на якісь зустрічі, а мені не каже куди і з ким.
Я йому сказала, що хочу знати, з ким він зустрічається, то ж нехай мене наперед про це попереджає, вважаю, що так буде правильно.
Я йому довіряю, але нехай краще я буду знати.
Він мені сказав, щоб я не втручалася в його справи, якщо у нього і є якісь зустрічі, то лише по роботі, і нічого говорити він мені не збирається.
Я думаю про розлучення, але не можу, бо люблю свого чоловіка і не знаю, що робити.
Він намагається жити своїм життям в сім’ї.
Що це? Я нічого не розумію!
А може, в чоловіка є інша?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
Популярні статті
- На саме Різдво я мала одного дивного гостя, ніколи б не подумала, що ще колись побачу його, а він взяв, і сам прийшов. Це був мій колишній чоловік Степан, він постарів за всі ці роки, але я відразу його впізнала. Виявилося, що сімейне життя на чужині у нього не склалося, дружина все майно забрала собі, залишивши його без нічого. І тут Степан згадав про сина, хтось розповів йому і про мій будинок
- Я вийшла заміж доволі пізно, аж в 36 років, і тепер вже сумніваюся, чи правильно я зробила. Всі важливі рішення чоловік приймає разом з своє мамою, моєї думки ніхто не питає, а мені все це не подобається, не про таке сімейне життя я мріяла
- На Йордан, 19 січня, я сама сиділа вдома, бо донька з зятем кудись пішли в гості, а про мій день народження вони забули. Але ввечері приїхав мій син, з дружиною та онуками, щоб мене привітати з ювілеєм. Він побачив, що я засмучена, і відразу зрозумів в чому справа. Іван не ображається, що за 11 років, поки я була на заробітках, я все доньці висилала. Син пропонує мені до нього переїхати, щоб не бути тут зайвою
- Коли мами не стало, татові було всього 55 років. Він сумував за нею, нічого не хотів робити, обійстя заросло бур’янами. А потім до нього стала ходити сусідка, тітка Тамара підмовляла батька, щоб він перебрався до неї. Тато мене не слухав, а зробив, як сказала вона
- У нас з чоловіком виникли фінансові труднощі, нам були потрібні кошти. У мого брата гроші були, і ми з чоловіком пішли до нього в надії, що він нам позичить необхідну суму, але брат відмовив. Він сказав, що мені одній віддав би ці гроші навіть просто так, але Валерію він навіть в борг їх не дасть. Тоді я взяла кредит, і тепер я про це дуже шкодую