Моя мама живе в селищі у власному будинку, тому ми часто збираємся у неї на свята. Цього року крім нас приїхала ще мамина сестра з своїми онуками. Тітку свою я не дуже люблю, вона дуже хитра. Так от, мама віддала її онукам подарунки, які я приготувала для своїх дітей. На мене ще й образилася, що я її перед сестрою ганьблю.
З мамою у мене стосунки теж не найкращі, в юності не спілкувалася майже ніяк, тому що все дитинство я вислуховувала, яка чудова у мене двоюрідна сестра. Моя тітка, своєю дочкою хвалилася при кожній слушній нагоді, а якщо випадок був незручний, то вона його вивертала так, щоб похвалитися.
Мною ж мама не хвалилася ніколи. Для неї я завжди була недостатньо старанна, красива, талановита, розумна і таке інше. Вся справа, звичайно ж, у моєму батькові-зраднику, до якого я пішла. Це теж їй вселяла тітка.
Тато розлучився з мамою, коли мені було років сім. Я чудово пам’ятаю все, що відбувалося. Піде мама у гості до тітки чи та до нас прийде, пошушукаються, тітка маму накрутить розповідями, що ось у неї чоловік золотий, і то їй подарував, і це, а в мами що?
Мама цього всього наслухається, вигадує, що в неї в житті все погано, і потім батькові влаштовувала сцени. Він одного разу просто зібрав речі і пішов.
Тітка, звичайно, її підтримала, що все правильно мама робила, це чоловік їй такий попався. Мама погоджувалася з нею, вірила їй, постійно вимовляючи мені, яка я недобра, вся в батька, і постійно ставлячи за приклад двоюрідну сестру.
Після одинадцятого класу я поїхала з дому вчитися. З мамою я тоді припинила будь-яке спілкування і не спілкувалася з нею майже десять років. Ми трохи зблизилися тільки тоді, коли я сама стала мамою. До цього я з нею телефонувала раз на кілька років, її навіть на весіллі не було.
Я народила двох дітей із різницею у три роки. Коли закінчився другий декрет, чоловік від мене пішов, залишивши як відкупну квартиру. Ми підписали всі необхідні папери, що він переоформлює житло на дітей, а я не претендую на аліменти.
Було дуже складно, але мені мама допомагала. Звичайно, вона заламувала руки, плакала, яка я невдала, як їй мене шкода, але допомагала – десь старшого з гуртка забрати, десь із молодшим на лікарняному посидіти. Допомога була відчутна, тому я мирилася навіть із її вічним голосінням.
На той час тітка переїхала за дочкою в інше місто – там допомагала ростити їй дітей. Тому мама спілкувалася з нею лише телефоном.
З грошима було не дуже добре. Якби не своя квартира, то взагалі незрозуміло, як я зводила б кінці з кінцями. Варіант спільного співжиття з мамою я навіть не розглядала. Але мої проблеми – це тільки мої проблеми.
На Новий рік я постаралася і купила дітям подарунки. Ми з мамою домовилися, що відзначати будемо у неї, тому й подарунки я завчасно привезла їй.
Але неочікувано приїхала і мамина сестра в гості та ще й не одна, а з онуками. Діти там двійнята, теж два хлопчики, обом близько шести років. Я вже не знаю, як зайшла розмова за подарунки, але мама вирішила порадувати онуків сестри, подарувавши їм подарунки, які приготувала своїм дітям. Недешеві, треба сказати, подарунки.
– Як я могла дітям подарунки не подарувати? Це не красиво. Твоїм теж щось куплю до Нового року, не хвилюйся. І варто було влаштовувати сцени та ганьбити мене перед сестрою!
Новий рік ми відзначали з дітьми утрьох. Я купила інші подарунки, звичайно ж, зовсім не ті, що були спочатку. Мама ж навіть шоколадки онукам не привезла, навіть не зателефонувала. Вона на мене образилася, що я перед сестрою її зганьбила.
А я навіть не ображаюся, просто мама вкотре продемонструвала, хто для неї важливіший.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.