fbpx

На свою чергову річницю ми запросили батьків з обох сторін. Я накрила гарний стіл, а потім попросила батьків допомогти нам купити квартиру. Мої батьки не відносяться до дуже забезпечених, але вони відразу нас підтримали. Але ось батьки чоловіка навідріз відмовилися обговорювати можливість такої позики у них, тому як віддавати нам нічим ні зараз, ні потім

Ми з чоловіком давно одружені і довго мріяли про дитину. І ось нещодавно наша довгоочікувана донечка з’явилася на світ. Тепер ми маємо заради кого жити. Але виникла інша проблема – потрібно розширювати житлоплощу.

Ми живемо в однокімнатній квартирі, і поки не було дитини, нас все влаштовувало. Але зараз маленька квартирка не дозволяє нам відчувати себе комфортно. У нас однокімнатна квартира, та ще й площею обділена. З чоловіком ми спочатку хотіли накопичити певну суму, щоб зробити обмін на двокімнатну з доплатою. Але після усіх розрахунків по необхідному для цього часу, ми зрозуміли, що нам вигідніше взяти житло в кредит.

Вирішили переговорити з нашими батьками і зробити спільний внесок. Затягувати не стали і відразу вирішили зібрати всіх разом і обговорити це питання.

Якраз наближалося свято – чергова річниця нашого одруження, і ми запросили батьків до нас. Я постаралася приготувати дуже смачний і красивий стіл. Вечір почався дуже добре. Всі були в чудовому настрої.

В середині свята ми зважилися на обговорення нашої пропозиції. Нас вислухали обидві сторони. Мої батьки не відносяться до дуже забезпечених, але вони відразу нас підтримали. Тим більше що на три сім’ї ця сума не така критична, як для однієї. Але ось батьки чоловіка всіх нас дуже здивували. Вони навідріз відмовилися обговорювати можливість такої позики у них, тому як віддавати нам нічим ні зараз, ні потім.

На цьому вечір був перерваний, і всі розійшлися по домівках. Осад на душі залишився дуже неприємний. Таке формулювання їх відмови було дуже болісно мною прийняте. Мені категорично не хочеться тепер з ними спілкуватися.

З чоловіком я розмовляла з цього приводу. Він і сам дуже здивувався такій батьківської реакції. Адже у них розвивається бізнес. Ніяких власних кредитів у них немає. Вдома достаток і порядок. Їздять постійно відпочивати за кордон. Загалом, все у них нормально і навіть більше.

У них єдина дитина. Невже вони настільки байдужі, щоб не допомогти у важку хвилину?

Протягом місяця свекри жодного разу не зволили навіть зателефонувати синові. Всі переживають, що він буде знову піднімати те питання?! Ну вже ні! З нас одного разу достатньо, щоб зробити повноцінні висновки щодо того, хто є хто!

Мої батьки не відмовляються від свого рішення. Тепер нам просто потрібно трохи більше часу, щоб зібрати необхідну суму. А ті батьки нехай живуть собі на втіху і ні в чому собі не відмовляють. Ось тільки одне питання: до кого вони прийдуть, коли стане не під силу справлятися з усіма своїми проблемами і їм самим буде потрібна допомога?

Я впевнена, що мені взагалі буде тільки легше, якщо відносини з ними припиняться. Ну, навіщо доньці такі бабуся і дідусь, на яких не можна покластися у складній ситуації? Якщо вони такі, то й онуки не побачать. У моєї дитини буде тільки одна бабуся і один дідусь, і це – мої батьки, які не думаючи, простягнули руку допомоги.

Фото ілюстративне – skazbuka.

You cannot copy content of this page