Обох своїх синів Марія любила однаково, а от про невісток вона цього сказати не могла. Коли настав час синам одружуватися, Марія вирішила не стояти осторонь. Її сини он які гожі, то ж і невісток мають привести додому теж найкращих.
Жили Марія з чоловіком добре, чи не найбагатшими людьми в селі були. Василь її завжди на керівних посадах був, заробляв чимало, та й в людей був у пошані, будь-яку справу міг запросто владнати.
Старший Степан зробив все, як мама веліла. Вибрав собі в наречені Надію, доньку голови сільради. Весілля у них було дуже пишне, все село гуляло. А через рік спільними зусиллями у молодих вже була своя хата, велика, нова, практично в центрі села, сват постарався щоб місце гарне виділити. Невдовзі і внук народився.
У невістки була ще молодша сестра, Люба. От і надумала собі Марія, що було б непогано, якби її молодший син Микола посватав Любу. І лише задумала вона з своїм сином поговорити про це, як Микола сказав, що хоче одружуватися. В наречені він вибрав собі Оксану. Дівчина хоч і роботяща, але бідна.
Марія відразу сказала, що цей шлюб вона не благословить. То ж весілля не було, Микола з Оксаною розписалися і відразу в місто поїхали. Там роботу знайшли, квартиру зняли, двійко дітей у них народилося. Марія їх до себе не кликала і до них в місто не їздила. Старший син з невісткою хоч і жили недалеко, але теж до мами не поспішали – у них своє життя.
Так прожили вони років 15. А коли не стало чоловіка, засумувала Марія. До старшого сина коли не зателефонує, у нього завжди немає часу. Невістка інколи навіть слухавку не брала, бо теж вся в роботі. Господарювали Степан з Надією і справді добре, тішилася Марія за дітей, але з часом їй самій допомога була потрібна. В селі ж завжди робота знайдеться.
Одного разу Марія сама зателефонувала своєму молодшому сину, запитала як справи, в гості запросила. І відтоді стосунки у них налагодилися. Микола з Оксаною приїжджали майже щотижня, і по господарству допомагали, і на городі поралися. Жили вони небагато, за 15 років спромоглися купити невеличку двокімнатну квартиру, в якій і живуть.
А якось на свої іменини Марія покликала в гості обох своїх синів з дружинами і сказала, що буде спадок ділити. Старша невістка подарувала мамі кавоварку, а молодша купила тапочки. Каву Марія ніколи не пила, то ж подарунок Надії сховала в шафу до кращих часів. А тапочки від молодшої невістки якраз прийшлися їй впору.
Будинок Марія розділила між синами порівну, щоб нікого не образити. Але боліла її душа за молодшого сина, хорошу собі дружину він вибрав. Пізно Марія зрозуміла, що не завжди щастя в грошах, інколи хочеться простого людського тепла і турботи.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
