Я завжди вважала, що мені дуже пощастило з хресною мамою. Тітка Леся, моя хресна, була найкращою маминою подругою. Її усі називали – жінка з золотими руками, так як моя хресна вміла дуже добре шити. На свій день народження, на Новий рік і на 8 Березня завдяки їй я почувала себе принцесою.
Сукні, зшиті моєю хресною, були надзвичайно красивими. Ще перед шкільним випускним ми з тіткою Лесею домовилися: наступну сукню вона зшиє мені на весілля. Як вона нарікала, що у неї син, а не дочка, коли мріяла про фасон. Але тоді ми думали, що до цього ще так далеко. Проте я помилилася, бо заміж я зібралася дуже швидко – на третьому курсі.
Мама зателефонувала моїй хресній, розповіла, що я виходжу заміж, але вона тільки скупо привітала нас. І все. Я вирішила зателефонувати їй сама і поцікавитися обіцяним нарядом.
– У мене зараз дуже багато роботи, я не зможу, – відповіла тітка Леся, і образ феї почав розпливатися, поступаючись місцем суворій реальності.
Мої дитячі мрії були зруйновані. Довелося йти і купувати весільну сукню в салоні. Запрошення хресній мамі я вирішила вручити особисто в руки. Подумала, ну що таке та обіцянка, може дійсно у неї немає часу. Головне, щоб вона прийшла.
Мене тітка Леся теж зустріла холодно:
– Я постараюся, спасибі, – скупо подякувала вона, навіть не запросивши на чай.
На весілля хресна не прийшла. Сильно сумувати часу не було: навчання, ще турботи про чоловіка. Можна сказати, що шлюб поглинув мене повністю. І тільки недавно мама розповіла причину настільки сильної зайнятості тітки Лесі.
За пів року до подачі нами заяви в РАЦС, Валентин, син хрещеної, закінчив університет. Перед цим він був в армії за власним бажанням. Після отримання диплома Валентин зібрався шукати роботу. Але його мама вирішила, що він ще встигне наробитися, і запропонувала йому взяти відпустку довжиною в рік.
– Я ж не думала, що так вийде, – процитувала мама свою подругу, – і він так зледачіє. Я як міркувала: десятий-одинадцятий клас пройшов під егідою репетиторів – жодного вільного дня; потім армія, де теж далеко не курорт; потім університет, бюджет, Валентин знову вчився не покладаючи рук. Диплом, пошуки роботи.
Ось і вирішила: а нехай він відпочине! Рік, не більше. Стала всі підряд замовлення брати, щоб нам з Валентином грошей вистачало. Рік пройшов, настала пора роботу шукати. А він взяв і одружився. Не маючи роботи і живучи з мамою. Наречена вже на п’ятому місяці була. Валентин просто привів свою майбутню дружину і поставив мати перед фактом.
Зрозуміло, що часу на пошиття весільної сукні у неї не було. І до мене на весілля тітка Леся посоромилася йти: «Гаразд би просто гість. Але я ж хрещена! Як я могла з порожніми руками припхатися».
А розповідати про що коїться вдома їй було соромно. Валентин так нікуди і не влаштувався. Він і його сім’я сидять на шиї бідної тітки Лесі. Внучці вона рада, ночами шиє чарівні платтячка і косинки. Днями вона працює без відпочинку і перерв на обід. Ось тільки чи надовго її вистачить, з таким темпом життя? Ще й трьох людей на собі тягнучи. Каже, що впорається, і що сама винна.
Дізнавшись про життя хресної, я була ошелешена. Ця насправді дуже добра жінка просто поплатилася за свою доброту.
Фото ілюстративне – gazeta.
