Після 30-ти років шлюбу я прийняла рішення, що хочу розлучитися з чоловіком.
Це було непросто, але я наважилася, бо вважаю, що життя треба прожити так, як я сама хочу.
Родичі і друзі вважають моє рішення неправильним, адже це означає – самотня старість.
Ми, з моїм вже колишнім чоловіком одружилися досить рано, мені було всього 20 років, коли ми створили сім’ю.
У шлюбі я була щасливою, ми виростили двох дітей, зараз наші діти вже дорослі.
Але ближче до сорока років все змінилося, діти виросли, і ми з чоловіком стали віддалятися один від одного.
Все частіше мені хотілося бути одній, дійшло до того, що за день ми могли не промовити один до одного жодного слова.
Мені стало нецікаво у шлюбі, не знаю, чи розумієте ви мене.
Зранку я мовчки готувала сніданок, потім обід і вечерю, за що навіть дякую не почула.
Я часто питала своїх подруг, чи в них так само, вони говорили, що буває по-всякому, але хто ж тепер, напередодні старості, буде думати про те, щоб змінити чоловіка – треба миритися з тим, що є.
Я в якійсь мірі розділяла їхню думку, але з часом ставало все важче бути разом.
Все ж, я довго не наважувалася на розлучення, не знала як відреагують діти і як я взагалі буду жити одна.
Навіть не знаю, чого я боялася, засудження близьких чи самотності.
Адже залишитися самій в 50 – це виклик, я ніколи не жила одна і не знаю, що це таке.
У 50 років я набралася сміливості і поговорила з чоловіком, виклала все як є.
Я хвилювалася, як він це сприйме, але як не дивно, до цього він віднісся дуже спокійно.
Моєму чоловікові 55 років, крім роботи і телевізора його взагалі нічого не цікавить.
Після розлучення моє життя і справді змінилося, я відчула полегшення, свободу.
Квартиру ми розміняли, мені дісталася затишна однокімнатна квартира в дуже гарному, спокійному районі.
Можливо, хтось буде мене засуджувати, але я вважаю що вчинила правильно по відношенню до себе і до нього, ніколи не пізно почати будувати нове життя.
Я щаслива, жити одній виявилося прекрасно.
Стільки думок і ідей в моїй голові ще ніколи не було, я почала частіше посміхатися, тепер мене складно вивести з себе, дратівливість, як рукою зняло.
Напевно, це мій новий життєвий етап і я планую зробити його насиченим подіями.
Хочу жити тільки для себе. Готувати їжу, яку хочу, не підлаштовуючись під кожного.
Займатися прибиранням і пранням, коли мені заманеться.
Планувати відпустку самостійно в кінці кінців, і ще безліч інших приємних речей, які виявляється доступні «одинакам».
Розлучення виявилося для мене кроком у нове життя.
Наші діти давно вже дорослі і у кожного своє життя, тому сприйняли цілком нормально, поставилися з розумінням.
Ми розлучилися через 30 років спільного життя і ні про що не шкодуємо.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
Популярні статті
- Я стала помічати, що моїй невістці хтось часто телефонує. Вона виходить з кімнати і йде розмовляти, щоб ніхто не чув. Потім одягається, виходить з дому, а повертається дуже щасливою і з гарним настроєм. Одного разу я таки наважилася і прямо запитала Олену в чому причина таких походеньок
- Два місяці тому я на пенсію вийшла. Так зраділа тому, думала відпочину. Та чоловіка мого наче хтось підмінив. Важко мені з ним, хоч бери й розлучайся на старості років
- Нещодавно нам з Італії прийшла звістка, що мама чоловіка там в лікарню потрапила, і треба, щоб хтось туди поїхав до неї. Зовиця ще рік тому виїхала з дітьми в Канаду, тому вона зразу сказала, що зараз поїхати в Італію їй не вийде. Мій чоловік теж не зможе виїхати, а інших родичів у свекрухи просто немає. Я зразу зрозуміла, що ця особлива місія – догляд за свекрухою, випаде на мене, бо просто більше нікому
- Сусідка мені розповіла, що Степан хлопець хороший, і батько у нього людина справедлива, але от мама нам життя не дасть, такий от у неї характер, її всі люди в селі стороною обходять. Але Степан обіцяв, що з часом ми побудуємо свою хату і переїдемо, тому з батьками ми будемо жити недовго. Я вийшла заміж, але пошкодувала про це
- Донька моя довго не могла няню для дитини знайти, а дуже спішила вийти на роботу після декрету, бо у неї висока зарплата. Пошуки няні затягнулися і зять запропонував мені тимчасово посидіти з їх дитиною, поки вони когось знайдуть. Я, звісно, погодилася, але тоді ще не знала, як обернеться це все