Після 30-ти років шлюбу я прийняла рішення, що хочу розлучитися з чоловіком.
Це було непросто, але я наважилася, бо вважаю, що життя треба прожити так, як я сама хочу.
Родичі і друзі вважають моє рішення неправильним, адже це означає – самотня старість.
Ми, з моїм вже колишнім чоловіком одружилися досить рано, мені було всього 20 років, коли ми створили сім’ю.
У шлюбі я була щасливою, ми виростили двох дітей, зараз наші діти вже дорослі.
Але ближче до сорока років все змінилося, діти виросли, і ми з чоловіком стали віддалятися один від одного.
Все частіше мені хотілося бути одній, дійшло до того, що за день ми могли не промовити один до одного жодного слова.
Мені стало нецікаво у шлюбі, не знаю, чи розумієте ви мене.
Зранку я мовчки готувала сніданок, потім обід і вечерю, за що навіть дякую не почула.
Я часто питала своїх подруг, чи в них так само, вони говорили, що буває по-всякому, але хто ж тепер, напередодні старості, буде думати про те, щоб змінити чоловіка – треба миритися з тим, що є.
Я в якійсь мірі розділяла їхню думку, але з часом ставало все важче бути разом.
Все ж, я довго не наважувалася на розлучення, не знала як відреагують діти і як я взагалі буду жити одна.
Навіть не знаю, чого я боялася, засудження близьких чи самотності.
Адже залишитися самій в 50 – це виклик, я ніколи не жила одна і не знаю, що це таке.
У 50 років я набралася сміливості і поговорила з чоловіком, виклала все як є.
Я хвилювалася, як він це сприйме, але як не дивно, до цього він віднісся дуже спокійно.
Моєму чоловікові 55 років, крім роботи і телевізора його взагалі нічого не цікавить.
Після розлучення моє життя і справді змінилося, я відчула полегшення, свободу.
Квартиру ми розміняли, мені дісталася затишна однокімнатна квартира в дуже гарному, спокійному районі.
Можливо, хтось буде мене засуджувати, але я вважаю що вчинила правильно по відношенню до себе і до нього, ніколи не пізно почати будувати нове життя.
Я щаслива, жити одній виявилося прекрасно.
Стільки думок і ідей в моїй голові ще ніколи не було, я почала частіше посміхатися, тепер мене складно вивести з себе, дратівливість, як рукою зняло.
Напевно, це мій новий життєвий етап і я планую зробити його насиченим подіями.
Хочу жити тільки для себе. Готувати їжу, яку хочу, не підлаштовуючись під кожного.
Займатися прибиранням і пранням, коли мені заманеться.
Планувати відпустку самостійно в кінці кінців, і ще безліч інших приємних речей, які виявляється доступні «одинакам».
Розлучення виявилося для мене кроком у нове життя.
Наші діти давно вже дорослі і у кожного своє життя, тому сприйняли цілком нормально, поставилися з розумінням.
Ми розлучилися через 30 років спільного життя і ні про що не шкодуємо.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.