fbpx

На сімейній раді було вирішено, що мене виписують з батьківської хати. Народилася я в селі, там і прожила, поки не закінчила школу. Моя бабуся жила в Києві, і коли її не стало, то свою трикімнатну квартиру вона заповіла мені. Я зібрала свої речі і поїхала в столицю, у бабусину квартиру. Яке ж було моє здивування, коли я відкрила двері. До мене підбіг якийсь хлопець і почав сунути якісь папірці, сказав, що він не збирається залишати квартиру моєї бабусі

Народилася я в селі, там і прожила поки не закінчила школу. Потім я вирішила вступити до інституту. Моя бабуся жила в Києві, і коли її не стало, то свою трикімнатну квартиру вона заповіла мені. На сімейній раді було вирішено, що восени я вступаю в права спадковості і перебираюся в столицю. У селі робити вже було нічого, ні нормальної роботи, зарплати, та й освіту здобути було не можливо.

Я вступила до інституту, на заочне відділення, так як грошей у мене не було і потрібно було шукати роботу. По дорозі в місто я мріяла про те, як я влаштуюся у великому мегаполісі, і побудую там своє ідеальне життя. Зайшовши в квартиру, я очманіла, з кімнати вибіг якийсь хлопець і панічно почав мене виганяти:

– Ви взагалі хто така, як ви сюди потрапили? – Голосно запитав він.

– Взагалі, я власниця цієї квартири, негайно йдіть звідси! – злякано прошепотіла я.

Незнайомець виявився нахабним і почав тикати мені якісь папірці, в яких нібито вказано, що моя бабуся здала йому квартиру на рік, і він має право в ній жити ще три місяці. Ми почали сперечатися з ним, я звикла все вирішувати інакше, але нахабний сусід викликав дільничого. Закон був на його боці: або він живе проплачений термін, або я виплачую йому гроші за весь термін. Таких грошей я навіть не тримала в руках. Мені довелося змиритися. Цього неввічливого хлопця звали Андрій.

На наступний день я вирішила не витрачати часу дарма і поїхала на пошуки роботи. Недалеко від мого будинку був супермаркет, я вирішила зайти туди і не прогадала – нова робота була моя. Вдома я намагалася зайвий раз не потрапляти сусідові на очі, він відповів мені взаємністю. Одного вечора він притягнув в будинок свою компанію, на моє запитання він відповів:

– Це моя квартира теж, у всякому разі ще три місяці, буду робити що хочу, ясно?

Я зачинила двері своєї кімнати і старалася не звертати на все уваги. На вихідних я вирішила помститися Андрію. Запросила нових колег до себе на вечірку. Ми розважалися як могли, сусід був явно незадоволений, але мовчав.

Відтоді, цілий місяць я терпіла його різні пакості, хоча й сама в боргу не залишалась. Почалося все з того, що я поставила пекти пиріжки, то він мені на зло, додав температури в плиті і як наслідок – пиріжки згоріли. Ну думаю – я тобі влаштую. Він ввечері поставив варити макарони і я непомітно висипала в них пів пачки солі. Загалом життя почалося веселе, якщо хочеш щось приготувати, то мусиш контролювати все, якщо приймаєш душ, чи навіть почистити зуби, то спочатку треба було все ретельно перевірити, щоб замість зубної пасти не виявився паштет, а замість шампуню – олія.

Якось, на роботі я стала почувати себе не добре і пішла додому раніше. Вдома в мене піднялась температура і я викликала лікаря. Виявилось, що у мене застуда і треба було лягати на стаціонар. Я була дуже засмучена, адже я була одна у великому місті. Батькам я нічого не сказала, щоб вони не хвилювались.

Увечері я лежала в палаті і тут відкриваються двері і заходить Андрій. Я була вкрай здивована, думаю, вже й сюди добрався. Він сів поруч і якось надзвичайно скромно мовив:

– Ось, я приніс тобі фрукти і ліки які сказав лікар.

В той момент в моїй душі щось тьохнуло, я зрозуміла, що стала щось відчувати до свого раніше ненависного сусіда. Я лише змогла видавити з себе:

– Дякую.

Андрій посміхнувся, встав зі стільця і, йдучи, сказав:

– Повертайся скоріше, мені без тебе сумно.

Звичайно на всяк випадок його гостинці я перевірила на наявність “сюрпризів”, все було добре. Він приходив до мене щодня і мені здавалося, що я закохуюся все більше і більше. По поверненню додому в квартирі було чисто, і мене чекав смачний обід, без “сюрпризів”. У мене було відчуття, що поруч зі мною абсолютно інша людина, від колишнього нахабного Андрія не залишилося і сліду. Згодом ми стали зустрічатися, відносини розвивалися дуже стрімко, але мене це анітрохи не лякало. Через пів року наших відносин він зробив мені пропозицію, на яку я без роздумів відповіла згодою. Зараз я абсолютно щаслива: у мене є коханий чоловік, який мене просто обожнює, живу у великому місті. А незабаром у нас з’явиться дитина.

За все це я дуже вдячна своїй бабусі, адже тільки дякуючи їй я отримала і житло і такого гарного чоловіка.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – izi.ua

You cannot copy content of this page