fbpx
Життєві історії
На саме Різдво в хату Ганни постукали. На порозі стояв Андрій, Ганна не відразу впізнала змужнілого сина, якого колись вигнала через те, що він одружився не з тією дівчиною. Слідом за Андрієм в хату увійшла і сама Наталка, за руки вона тримала чудових синочків-близнюків

На окраїні села в старенькій хатині вже який рік самотньо жила Ганна. Люди давно почали обминати її хату, після того, як вона вчинила з рідним сином, а з часом і зовсім перестали з нею спілкуватися. Поки ще була в силі, то сама давала собі раду, а коли занедужала і злягла, зовсім сутужно стало – нема кому й стакан води подати.

Але Ганна не нарікала, за роки самотності вона й сама багато чого зрозуміла, адже і справді дуже не по-людськи вона вчинила з своїм сином і невісткою. У Ганни було двоє дітей – син і донечка, яких вона дуже любила і, як кожна мама, бажала їм щастя. Чоловіка нещодавно не стало, то ж виховувала дітей Ганна тепер сама.

Оксана – старша донька, завжди була слухняною, ніколи мамі не перечила. І коли прийшов час виходити заміж, Оксана чемно погодилася на кандидатуру, яку обрала для неї матуся. Остап був видним нареченим з багатої сім’ї. І хоч добре знала Ганна, що донька його не любить, все одно змусила її вийти заміж.

– Ти ж з ним усе матимеш, – заспокоювала вона Оксану. – А любов не головне, в сімейному житті важливими є зовсім інші речі.

І донька послухала – вийшла заміж за Остапа і горя біля нього не знала. Ганна тішилася, що так добре прилаштувала доньку. Залишилося ще сину підшукати достойну наречену. Але Андрій вже й сам придивився собі дівчину. Вже давно зустрічався він з синьоокою Наталкою.

У неї життя не склалося, чоловік залишив її з немовлям на руках, не проживши з нею і року. А дівчина – сирота, батьків своїх ніколи не знала, виховала і виростила її бабуся. То ж коли зустріла чоловіка, який погодився піклуватися про неї, прийняла його пропозицію і обпеклася. А що робити, повернулася з дитиною в село до бабусі.

Наталку Андрій покохав давно, але не наважувався до неї підійти. А коли почув про її весілля, ледь не збожеволів. То ж коли дівчина повернулася додому, відразу почав з нею зустрічатися. Ганна про ці зустрічі нічого не знала.

А коли випадково довідалася, в хаті був такий крик, що на інший кінець села було чутно. Ганна вимагала від сина, щоб той припинив своє спілкування з злиденною Наталкою. Бідна, та ще й з дитиною – не про таку невістку мріяла Ганна. Та Андрій і чути нічого не хотів, сказав матері, що вже все вирішено, і він одружиться з Наталею, а її дитину всиновить.

Коли Андрій з Наталкою розписувалися в сільраді, Ганна садила біля хати грядки. А сусідам говорила, що ніколи не благословить сина на такий шлюб. Невістку вона так і не прийняла, а від сина відмовилася. Причому бідолашну дівчину де бачила, там лаяла, не давала їм спокійно жити.

То ж в один прекрасний день Андрій зібрав Наталку і сина і вони виїхали з села. Більше Ганна про них нічого не чула. Недовго тішилася вона і донькою. Остапу, зятю, випала нагода податися до родичів в Америку, то ж він забрав туди і Оксану, як свою законну дружину. Перший час донька телефонувала мамі, переказувала, що у них все чудово. А потім дзвінки ставали все рідшими, в кінці кінців звелося все до одних привітань на свята. Грошима мамі Оксана не допомагала, Остап виявився скупим. тому забороняв дружині це робити.

Так і перебивалася Ганна в самотності, як могла. А коли вже серйозно занедужала, зрозуміла, що тепер чекати їй допомоги нізвідки. На дворі зима все гарно притрусила снігом, по вулиці ходили колядники, але жінці було важко навіть підвестися з ліжка. І от коли вона вже нічого доброго не чекала, в її хату постукали. На порозі стояв Андрій, Ганна не відразу впізнала змужнілого сина.

– А що, мамо, пустите в хату, чи ще досі сердитеся? – несміливо запитав.

Ганна нічого не відповіла, з її очей котилися гарячі сльози каяття. Слідом за Андрієм в хату увійшла Наталка, за руки вона тримала чудових синочків-близнюків.

– А ми вам внуків привезли, – тихо мовила Наталка.

– Прости, донечко, – обмивалася слізьми Ганна.

– Ну що ви, мамо! Не треба! Тепер у нас все буде добре!

Те Різдво Ганна не забуде ніколи – в її домі знову оселилася радість, а в душі – спокій.

Спеціально для ukrainians.today. Передрук без гіперпосилання на ukrainians.today заборонений.

Фото ілюстративне – LiveJournal.

You cannot copy content of this page
facebook