В цьому році було б десять років як разом, сім років в шлюбі, синові чотири роки і дочці рік. На нього схожа, як і мріяв. Але народження дітей не зупинило чоловіка від його звичного способу життя. Григорій, мій чоловік, завжди поводив себе так, ніби сім’ї у нього немає.
Після одруження ми почали жити в квартирі, яку віддали нам мої батьки. Поки дітей не було, я ходила на роботу, заробляла гроші, сама сплачувала всі рахунки по комуналці, купувала додому продукти. Куди в цей час дівалася зарплата чоловіка – невідомо. Він купував собі новий модний одяг, а якщо ще щось залишалося, витрачав на свою машину.
Так ми і жили. Але коли з’явилися діти, я пішла в декрет, тому мені дуже була потрібна чоловікова допомога. Але грошей від нього отримувала я дуже мало. Допомагала моя мама продуктами з села, і грошима з пенсії. Я б і далі все це терпіла, якби не останній випадок.
Тиждень тому задзвонив у мене телефон. Номер підписаний Женя. Дівчина дзвонить і мені заявляє, що вже півтора року зустрічається з моїм чоловіком. Просить, щоб я відпустила його.
У мене перед очима все попливло, і єдине що я змогла сказати: – А Вас не бентежить, що у нього двоє дітей?
– Ні не бентежить, дітей він любить і не кидає, – заявила мені вона. – А з Вами Григорій живе тільки через дітей.
Не пам’ятаю що ми ще говорили, якось не запам’яталося. Поклала слухавку, чоловік поруч сидить. Не заперечує нічого. Каже, сам хотів розповісти сьогодні. Так, було, але закінчилося, і вона подзвонила, щоб помститися.
Чоловік почав просити, щоб я його пробачила, щоб дала шанс заслужити довіру, каже що не хоче нас втрачати, що мене любить. А я вже не вірю жодному слову. Буду подавати на розлучення.
Я сіла і добре все обдумала. Чоловік сім’ю не забезпечує, чоловічу домашню роботу не робить, з дітьми особливо не допомагає. Виникає логічне запитання, а навіщо мені такий чоловік? Напевно, любов сліпа, ось я і не хотіла нічого бачити. Поговорити пробувала, у відповідь брехав або мовчав, нічого не змінювалося. Я почасти навіть вдячна цій дівчині, так би не наважилася на розлучення, страшно одній з дітьми залишитися. А тут така причина.
Мені і так всі питання доводиться вирішувати самій, а він ще й грошей у мене просить. Але, все одно, на душі дуже важко. Син питає, де тато, сумує, а я не можу толком пояснити. Була у мене велика сім’я, і відразу я залишилася матір’ю-одиначкою з двома дітьми. Благо у мене є де жити, і заробити я зможу.
Просто дуже хочеться зрозуміти, що я робила не так, щоб не повторити помилок. Чоловік каже, що справа не в мені… Напевно я була занадто м’якою, довіряла і прощала багато, а треба було не пускати з друзями на посиденьки і перевіряти телефон… Але я так не хочу.
Фото ілюстративне – ivona.bigmir.