Мені 31 рік, я не заміжня, так вже склалося, чи краще сказати – не склалося. Я – єдина дитина у своїх батьків, але відчуваю, що мій тато мене не любить. Я вже взагалі починаю сумніватися, чи любить він хоч когось, крім себе.
Я була маленькою і пам’ятаю, що спочатку ми з мамою жили у бабусі з дідусем, а тато приходив туди зрідка. Сам жив у квартирі, що дісталася йому від його бабусі. Потім він купив квартиру в новому будинку, і ми переїхали. Так і живемо тут уже майже 20 років. Перший час батько ще залишався ночувати, інколи навіть снідав з нами.
А в останні роки взагалі віддалився, живе на своїй старій квартирі, може кілька днів взагалі не дзвонити і не приходити. Маму все влаштовує, вона навіть говорить, що їй так спокійніше.
Сказати, що у батьків погані відносини, теж не можна. Вони щорічно їздять разом на море, але складається таке враження, що вони ведуть кожен своє життя, і лише зрідка перетинаються.
Батько постійно критикував мене: не так говорю, не так сиджу, не так стою, не так виглядаю. Міг запросто сказати: «Ти занадто товста». Останнім часом додалися ще й зауваження з приводу характеру. Причому все це говориться вже не мені в обличчя, а моїй мамі.
Тато вважає мене ледащо, бо я до 30-ти років не заробила собі на квартиру і досі живу з мамою. Дорікає, що він сам в 30 років не жив з батьками. На мамині слова: «Ну, ти ж чоловік, а вона дівчина!». Відповів: «А яка різниця?».
Я займаюся фрілансом, працюю в інтернеті. Гроші невеликі, але на власні потреби вистачає. Я не заміжня і ніколи не мала відносин.
На Різдвяні свята у нас був мій дядько (татів старший рідний брат). Він дуже багатий, але так вийшло, що він не одружився і не має дітей. Я його ні разу не бачила, тільки знала про нього їх розповідей тата. Дядько багато років тому виїхав за кордон і тепер живе там. Ми з ним розговорилися і він запропонував мені з’їздити до нього в Прагу.
Він сказав, що все своє майно планує переписати саме на мене, а не на тата, оскільки у нього і так квартир досить (крім тієї, де ми живемо з мамою і тієї, де живе він, у нього ще квартира від тітки). Як я зрозуміла, дядько з татом не один раз все це обговорювали і лаялися, бо тато вважає, що мені не можна взагалі мати ніякого майна і ніяких грошей, тільки якщо я сама на це не зароблю.
Батько обурений дядьковою поведінкою. Мама відреагувала спокійно: «А як ти хотів? Все одно їй все дістанеться, твій брат все правильно робить. У нього більше немає спадкоємців, так що все логічно».
А батько каже: «А чи не забагато їй дістанеться? Можна подумати, вона знає, як поводитися з грошима і квартирами».
Фото ілюстративне – MarieClaire.