На Різдво я сиділа вдома, пішла до церкви, а потім весь день телевізор дивилася, бо ніхто мене не покликав до себе в гості – ні старший син, ні молодший. Третій день свят у нас святкують Степана, а друга ж невістка моя – Стефанія. Я знала, що вона в цей день гостей завжди вдома має, тому зібралася і пішла до них в гості без запрошення. Невістка спочатку зраділа моїй появі, бо сподівалася, що якщо я з Італії приїхала, то зараз подарую їй купу євро. А я принесла сервіз, непоганий такий, я в Римі за нього дала 40 євро, купувала собі, але зараз вирішила невістці передарувати

Я приїхала з Італії спеціально на Різдво, дуже хотілося побути в цей день вдома. Я на заробітках вже 18 років, і за цей час я двом своїм синам по будинку збудувала, так що діти мої живуть окремо.

Свою хату я теж перебудувала суттєво, я ж коли їхала, то була старенька дідова хата, а тепер у мене гарний будинок, шкода тільки, що в ньому я живу сама.

Моїх батьків давно не стало, чоловік пішов у засвіти 4 роки тому, а сини одружилися і теж випурхнули з сімейного гніздечка, так що я справді тепер одна.

Я завжди хотіла мати донечку, але Господь дав мені двох синочків. Сини у мене чудові, я їх дуже люблю, але от відколи вони одружилися, я їх просто не впізнаю.

З невістками мені, прямо скажу, не пощастило. І одна, і друга невістка терплять мене лише через те, що я їм фінансово допомагаю.

В тому, що люблять вони мене лише через гроші я вкотре переконалась зараз.

Покликала я їх всіх на Святвечір до себе, у нас в селі традиція така, що діти збираються в цей вечір у батьків.

Прийшов старший син Ігор з невісткою Надією і 15-річним сином Віктором, і молодший син Павло з невісткою Стефанією і своїми двома дітьми: 10-річною Настусею і 8-річним Олежиком.

Я стіл накрила як годиться, ми посиділи, заколядували родиною, у мене аж душа розвернулася, адже на чужині я дуже сумую за дітьми і внуками. Добре, що хоч іноді їх бачу по відеозв’язку.

Молодші внуки мені гарно заколядували, я їм дала по 50 євро. Старшому, Віктору, я теж 50 євро вручила, адже між внуками різницю робити не хочеться.

На Різдво я сиділа вдома, пішла до церкви, а потім весь день телевізор дивилася, бо ніхто мене не покликав до себе в гості – ні старший син, ні молодший.

Третій день свят у нас святкують Степана, а друга ж невістка моя – Стефанія. Я знала, що вона в цей день гостей завжди вдома має, тому зібралася і пішла до них в гості без запрошення.

Невістка спочатку зраділа моїй появі, бо сподівалася, що якщо я з Італії приїхала, то зараз подарую їй купу євро.

А я принесла сервіз, непоганий такий, я в Римі за нього дала 40 євро, купувала собі, але зараз вирішила невістці передарувати.

Стефі мій подарунок не сподобався. Я чула, як вона вичитує на кухні мого сина за те, що його мама-заробітчанка осоромилася з подарунком, і краще вже було нічого не дарувати, ніж таке.

А ще, невістці не сподобалося те, що я дітям дала мало за коляду, і чому я старшому внуку так само дала, якщо він навіть не колядував?

Я як це почула, встала з-за столу, сказала, що маю ще в одні гості зайти. А сама пішла додому, а сльози котилися градом.

Невже на таке відношення я заслужила в своїх дітей? Я ж їм будинки он які побудувала! Хіба цього мало?

І що поганого в тому, що я подарувала невістці не гроші, а італійський сервіз?

Cпеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

Шановні читачі, запрошуємо переглянути наші історії на Youtube.

Будемо вдячні, якщо Ви підпишетеся на наш канал.

You cannot copy content of this page