Ми з чоловіком поки не поспішали народжувати дітей, хоча вже 5 років разом живемо у шлюбі.
Ми з Дмитром вирішили для себе, що спочатку станемо на ноги, а вже потім будемо думати про діток, щоб коли вони з’являться на світ, ні в чому не мали потреби, а ми з чоловіком не були заклопотані тим, щоб заробити якусь копійку їм на харчування, а більше часу приділяли своїм діткам.
Саме таким ми бачимо наше сімейне життя, і вважаємо, що це раціональний і розумний підхід.
За кордоном багато сімейних пар будують своє сімейне життя саме так і вже у більш дорослому віці стають забезпеченими, живуть в достатку і вже тоді задумуються про діток.
От і ми з Дмитром вважаємо, що так буде за краще.
Ми з ним обоє працюємо, заробляємо добре. Купили квартиру трикімнатну, правда, ще виплачуємо кредит, але через 3 роки зможемо вже по праву називати її своєю. Квартира у нас велика, простора, у гарному районі столиці.
Відразу ми зробили там гарний ремонт, купила хороші меблі та якісну техніку, щоб все вже було до ладу.
Квартиру брали трикімнатну, адже мріємо про двоє діток.
Я хочу, щоб ви зрозуміли, що нам це все дається важко, ми з чоловіком працюємо з ранку до ночі, але тішимося тим, що так собі і своїм дітям забезпечимо краще майбутнє і згодом зможемо відпочити вже в сімейному колі.
На відміну від мене, моя власна сестра думає інакше. В Наталі вже троє дітей у її 33 роки.
Ми з чоловіком часто їздимо в село, адже сестра живе нашими батьками в їх хаті.
Ми багато допомагаємо їм, завжди купую дітям одяг та смаколики, іграшки щоразу привожу, а батькам продукти.
А нещодавно я дізналася, що сестра чекає четверту дитину. Я була, без перебільшення, дуже здивована.
Зараз такий важкий час в країні, сім’я Наталі й так якось зводила кінці з кінцями, а тут знову наважилися.
Але я, особливо, сестру не засуджувала, це їх справа.
А нещодавно ми поїхали в село, за столом зібралася вся родина на Різдво. І мама якось при всіх наших родичах стала говорити, що було б добре, щоб я допомогла сестрі грошима, адже у неї четверо діток скоро буде.
Мама сказала, що ми з чоловіком забезпечені, то могли б сестрі допомагати, дбати про дітей.
Я мовчала, а мій чоловік сказав, що ми маємо скоро дбати про своїх дітей тому й стараємося зараз багато працювати на майбутнє, а 4 дитини то це дуже серйозне рішення і батьки мали б зважити все, коли думали про четверту дитину.
А Наталя ще так посміхнулася і каже, що щастя в дітях, а не в грошах. Діти приносять радість усім, і вони щаслива сім’я. Просто в них зараз важкий період і дуже грошей не вистачає.
А потім сестра звернулася до мене і каже, що я зробила неправильний вибір на користь заможного життя, адже коли мені буде 40 років, то вже важко буде доглядати за дітьми, а в 60 років я вже й з онуками не зможу сидіти. От як я допоможу дітям і онукам своїм?
Мені так прикро стало від слів сестри. Чому вона вважає себе щасливою? Її дітям ледь не пів села зносить одяг, адже знають, що вона багатодітна мати і їй потрібно все. Я проти того, наприклад, щоб мої діти доношували одяг після когось, я хочу забезпечити їм хороше життя.
Ми з чоловіком поїхали додому. Якийсь осад залишився на душі після Різдва.
А годину назад мені тітка моя подзвонила, сказала, що вже по селі ходять чутки, що в мене грошей багато, квартира велика, два автомобіля в сім’ї, а я відмовилася допомогти своїй рідній сестрі, в якої скоро буде четверта дитина.
От як тут бути? В чому я винна?
Фото ілюстративне.
Популярні статті
- На саме Різдво я мала одного дивного гостя, ніколи б не подумала, що ще колись побачу його, а він взяв, і сам прийшов. Це був мій колишній чоловік Степан, він постарів за всі ці роки, але я відразу його впізнала. Виявилося, що сімейне життя на чужині у нього не склалося, дружина все майно забрала собі, залишивши його без нічого. І тут Степан згадав про сина, хтось розповів йому і про мій будинок
- Я вийшла заміж доволі пізно, аж в 36 років, і тепер вже сумніваюся, чи правильно я зробила. Всі важливі рішення чоловік приймає разом з своє мамою, моєї думки ніхто не питає, а мені все це не подобається, не про таке сімейне життя я мріяла
- На Йордан, 19 січня, я сама сиділа вдома, бо донька з зятем кудись пішли в гості, а про мій день народження вони забули. Але ввечері приїхав мій син, з дружиною та онуками, щоб мене привітати з ювілеєм. Він побачив, що я засмучена, і відразу зрозумів в чому справа. Іван не ображається, що за 11 років, поки я була на заробітках, я все доньці висилала. Син пропонує мені до нього переїхати, щоб не бути тут зайвою
- Коли мами не стало, татові було всього 55 років. Він сумував за нею, нічого не хотів робити, обійстя заросло бур’янами. А потім до нього стала ходити сусідка, тітка Тамара підмовляла батька, щоб він перебрався до неї. Тато мене не слухав, а зробив, як сказала вона
- У нас з чоловіком виникли фінансові труднощі, нам були потрібні кошти. У мого брата гроші були, і ми з чоловіком пішли до нього в надії, що він нам позичить необхідну суму, але брат відмовив. Він сказав, що мені одній віддав би ці гроші навіть просто так, але Валерію він навіть в борг їх не дасть. Тоді я взяла кредит, і тепер я про це дуже шкодую