fbpx
Життєві історії
На Різдво ми з Києва поїхали в село, до мого тата й мами, з ними живе моя сестра з сім’єю. Коли за столом зібралася родина, мама сказала, що я живу багато, тому маю допомагати сестрі, яка чекає четверту дитину, бо сама не маю дітей. Родичі з нею погодилися, а сестра засміялася

Ми з чоловіком поки не поспішали народжувати дітей, хоча вже 5 років разом живемо у шлюбі.

Ми з Дмитром вирішили для себе, що спочатку станемо на ноги, а вже потім будемо думати про діток, щоб коли вони з’являться на світ, ні в чому не мали потреби, а ми з чоловіком не були заклопотані тим, щоб заробити якусь копійку їм на харчування, а більше часу приділяли своїм діткам.

Саме таким ми бачимо наше сімейне життя, і вважаємо, що це раціональний і розумний підхід.

За кордоном багато сімейних пар будують своє сімейне життя саме так і вже у більш дорослому віці стають забезпеченими, живуть в достатку і вже тоді задумуються про діток.

От і ми з Дмитром вважаємо, що так буде за краще.

Ми з ним обоє працюємо, заробляємо добре. Купили квартиру трикімнатну, правда, ще виплачуємо кредит, але через 3 роки зможемо вже по праву називати її своєю. Квартира у нас велика, простора, у гарному районі столиці.

Відразу ми зробили там гарний ремонт, купила хороші меблі та якісну техніку, щоб все вже було до ладу.

Квартиру брали трикімнатну, адже мріємо про двоє діток.

Я хочу, щоб ви зрозуміли, що нам це все дається важко, ми з чоловіком працюємо з ранку до ночі, але тішимося тим, що так собі і своїм дітям забезпечимо краще майбутнє і згодом зможемо відпочити вже в сімейному колі.

На відміну від мене, моя власна сестра думає інакше. В Наталі вже троє дітей у її 33 роки.

Ми з чоловіком часто їздимо в село, адже сестра живе нашими батьками в їх хаті.

Ми багато допомагаємо їм, завжди купую дітям одяг та смаколики, іграшки щоразу привожу, а батькам продукти.

А нещодавно я дізналася, що сестра чекає четверту дитину. Я була, без перебільшення, дуже здивована.

Зараз такий важкий час в країні, сім’я Наталі й так якось зводила кінці з кінцями, а тут знову наважилися.

Але я, особливо, сестру не засуджувала, це їх справа.

А нещодавно ми поїхали в село, за столом зібралася вся родина на Різдво. І мама якось при всіх наших родичах стала говорити, що було б добре, щоб я допомогла сестрі грошима, адже у неї четверо діток скоро буде.

Мама сказала, що ми з чоловіком забезпечені, то могли б сестрі допомагати, дбати про дітей.

Я мовчала, а мій чоловік сказав, що ми маємо скоро дбати про своїх дітей тому й стараємося зараз багато працювати на майбутнє, а 4 дитини то це дуже серйозне рішення і батьки мали б зважити все, коли думали про четверту дитину.

А Наталя ще так посміхнулася і каже, що щастя в дітях, а не в грошах. Діти приносять радість усім, і вони щаслива сім’я. Просто в них зараз важкий період і дуже грошей не вистачає.

А потім сестра звернулася до мене і каже, що я зробила неправильний вибір на користь заможного життя, адже коли мені буде 40 років, то вже важко буде доглядати за дітьми, а в 60 років я вже й з онуками не зможу сидіти. От як я допоможу дітям і онукам своїм?

Мені так прикро стало від слів сестри. Чому вона вважає себе щасливою? Її дітям ледь не пів села зносить одяг, адже знають, що вона багатодітна мати і їй потрібно все. Я проти того, наприклад, щоб мої діти доношували одяг після когось, я хочу забезпечити їм хороше життя.

Ми з чоловіком поїхали додому. Якийсь осад залишився на душі після Різдва.

А годину назад мені тітка моя подзвонила, сказала, що вже по селі ходять чутки, що в мене грошей багато, квартира велика, два автомобіля в сім’ї, а я відмовилася допомогти своїй рідній сестрі, в якої скоро буде четверта дитина.

От як тут бути? В чому я винна?

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page