fbpx
Життєві історії
На початку зими я занедужала, зателефонувала рідній доньці і попросила її переїхати до мене на певний час. Була впевнена, що вона не відмовить, бо ж не працює. Але Леся мені повідомила, що вони з чоловіком їдуть на два тижні за кордон у відпустку

У мене є донька і син. Донька, Леся, вийшла заміж дуже добре, зять із поважної родини, після весілля вони відразу переїхали у свій будинок, Леся не працює, бо її чоловік заробляє дуже добре. Одним словом, за доньку я спокійна, у неї все чудово.

А от про сина я такого сказати не можу. Вирішив він одружитися аж в 30 років. Привів додому наречену, я аж присіла. Дівчину я відразу впізнала, бо добре знала її батьків. Мої майбутні родичі дуже любили заглядати у чарку, і про це в нашому невеликому містечку знали всі. Колись їхня родина проживала в одному дворі з нашою бабусею. І нічого хорошого про цю сім’ю сказати не можна було.

У те, що у таких батьків могла вирости хороша дочка, я не вірила. Тому прийняла Настю не дуже привітно. Син це помітив, і коли дівчина у ванній кімнаті мила руки, він відвів мене на кухню і попередив, що зробив свій вибір і я маю його прийняти. Якщо ж ні, вони з Настею підуть зараз же і я їх більше не побачу.

Мені залишилося тільки мовчати і залишити свою думку при собі. Характер у сина той ще, весь у батька. Тому слова поперек сказати було не можна. Перевіряти сина на міцність характеру я не хотіла.

Слова я Насті не сказала недоброго, але моя поведінка щодо неї була не найкращою. Нині навіть згадувати соромно. А вона синові не жалілася, мовчки все зносила.

Та й було з чого мені пирхати на неї, якщо чесно. Ну, абсолютно нічого дівчина не вміла. Суп взялася варити, то там у підсумку чи то каша, чи то пюре вийшло. Плиту керамічну почистила – так узяла металеву мочалку і подряпин там наробила. Пляму на килимі виводила – навіщось розбавляла відбілювач, та розбавила неправильно, зіпсувала килим. Та й ще багато всякого було.

Я була впевнена, що Настя вчепилася в мого сина, бо іншого такого козиря та можливості вибратися в краще життя, вона ніколи не матиме. А тут чоловік з освітою, при роботі з перспективами на окреме житло. Ще б вона за нього не трималася. У щирість її почуттів я не вірила зовсім.

Жили вони у мене пів року, а потім взяли квартиру в іпотеку та з’їхали. Син на своє житло давно накопичував, ось вирішив, що настав час відділятися.

Спокою я не мала, як я думала, що там ця господиня творить. Але я на своїй території їй сказати нічого не могла, а в них із сином в квартирі і поготів. Навіть не лізла до них без запрошення, а запрошували тільки у свята, та й то в ресторан, до себе вони мене не кликали. Я навіть знаю, чому, бо дехто готувати до ладу не вмів.

Два роки вже минуло, як мешкають мої молоді окремо. Живуть собі, обоє працюють, в мене нічого не просять. Я з ними нечасто спілкуюсь. Син перейшов на іншу роботу і став часто їхати в різні відрядження, а з Настею ми не дружні. Були. Досі.

Нещодавно я занедужала, та так, що злягла. За мною був потрібен цілодобовий догляд. Я зателефонувала рідній доньці і попросила переїхати до мене на певний час. Була впевнена, що вона не відмовить, бо ж не працює, а цілими днями сидить вдома.

Але Леся мені повідомила, що вони з чоловіком їдуть на два тижні за кордон у відпустку. Навіть не приїхала до мене поцікавитися, чи мені щось треба. А треба мені було багато, бо я ледве вставала з ліжка.

Коли мені зателефонувала Настя запросити мене відсвяткувати з ними Новий рік, я сказала, що не зможу. Вона все зрозуміла і відразу приїхала до мене. Ця чужа мені дитина не відходила від мене поки мені краще не стало.

Вона і продукти купувала, і готувала, і митися навіть мені допомагала. Робила вона все це якось м’яко, від душі. Своєю щирою турботою вона поставила мене на ноги.

Загалом виходила вона мене. А мені так соромно було, хоч очі не підіймай. Я ж так недобре про неї не думала, а поки разом жили, як я з нею поводилася… Прощення у неї попросила, бо дуже соромно мені.

Зате тепер я можу сказати, що золота у мене невістка, не страшно з такими дітьми старість зустрічати. І нагодують, і обійдуть і нічого недоброго не згадають. Невістка тепер стала мені ближчою за доньку, яка, до речі, з відпочинку жодного разу мені так і не зателефонувала.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page