Микола з сім’єю завжди жили в селі, недалеко від столиці. Вони дуже хороші люди, завжди раді були друзям і родичам.
Так вийшло, що майже вся родина Миколи живе в столиці, лише він один в селі. Тому всі ці роки всі любили приїжджати до нього на вихідні і влітку. Хоча він з Марією людьми багатими не були, але були дуже гостинні. Марія завжди напече смаколиків, зготує смачні стави, щоб пригостити гостей.
На усі свята до їхньої малої сільської хатини з’їжджалися усі родичі: далекі і близькі. Привозили влітку дітей, всі відпочивали і дякували гостинності Миколи і Марії.
А два роки тому двоюрідний брат Миколи купив в них в селі великий будинок, вони люди багаті. Зробив там гарний ремонт, красиве подвір’я. Відтоді родина стала їздити до нього, а просту маленьку хатину Миколи оминати. Навіть, коли кликав до себе в гості, не завжди приходили.
А на початку жовтня в Миколи був ювілей. Він покликав всю родину, як робив це багато років. Марія приготувала смачні страви, відкрила консервації. Коли родина зібралася в них в хаті, то стали говорити, що в ній мало місця. Стали збирати страви зі столу і просити, щоб усі йшли до брата. В нього гарний великий будинок, місця всім вистачає. Загалом родина вирішила все сама за Миколу.
Наїдки всі розставили в брата, всі стали вихваляти його, який він гарний господар, а про те, що в Миколи день народження, всі вже давно забули, про це нагадували декілька коробок з подарунками, які стояли в кінці коридору.
Невесело було Марії, сумно Миколі. Колись його велика родина любила в нього гостювати, рахувалися з ним. А зараз легко забулися про їх обійстя, адже поруч живе багатший брат.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
