Нещодавно моя невістка вийшла з декрету, коли моїй внучці виповнився всього рік.
З маленькою дитиною стала сидіти моя сваха, мати Оксани, так досі вона з нею сидить, а моїй внучці зараз виповнилося вже три роки.
Але, що саме дивно, що я навіть не курсі всього цього була, чесно кажучи, що це було не безкоштовно.
Я навіть подумати про таке не могла, для мене все це дуже дивно насправді.
А дізналася я лише нещодавно про це, ось днями лише і була так вражена, що словами не передати.
У мене в голові навіть не вкладається, як так можна в сім’ї своїй, з своїх власних дітей гроші брати за таку допомогу, яка дійсно їм дуже необхідна була.
– А чому не брати грошей? Сваха ваша, виходить, працює повний день нянею у ваших дітей, хоч і у своєї власної дочки, та все ж це постійна і дуже непроста праця. І цілком має право отримувати за свою працю зарплату. Адже вона весь свій час і сили віддає цій дитині, а я сама знаю, як непросто сидіти літній людині з маленькою дитиною, а сваха ваша вже давно немолода жінка, думаю їй то не просто, – якось мені одна знайома сказала на це.
Не знаю! Я, мабуть, людина старого гарту, мені такого не зрозуміти ніколи.
Зателефонувала я тоді відразу своєму синові, як дізналася про все, кажу, Дмитре, так ви привезіть Катрусю до мене. Я буду сидіти стільки, скільки буде вам потрібно з власною онукою, абсолютно безкоштовно, ні гривні за це не візьму.
І, щиро кажучи, я думала чомусь, що вони зрадіють моїй пропозиції, але в підсумку, уявляєш, ми всі посперечалися тепер.
Син сказав своїй дружині, що з наступного місяця з дитиною буду сидіти я замість мами її, а невістка категорично проти, недобре настроєна на це.
Я так розумію з усього цього, що вона й далі хоче продовжувати підтримувати грошима свою матір. І сваха на мене тепер ображається за це, що я влізла у їх справи тоді, коли мене про це ніхто не просив.
Виходить, я позбавляю її заробітку такого, чи що? Телефоную їй – телефон не бере, дзвінки скидає. Сама жодного разу після того так і не передзвонила мені.
Справа в тому, що невістка моя, сидіти повних три роки в декреті не захотіла. Тим більше, що вийти на роботу можливість мала вона відразу, а робота хороша, при наявності двох бабусь-пенсіонерок, готових допомагати з дитиною.
Мати моєї Оксани, до слова сказати, вийшла на пенсію незадовго до першого дня народження внучки. І тоді невістка вибрала в няні саме її, а не мене – рідну матір свого чоловіка, яка, між іншим, ближче до них живе.
Хоча, напевно, я на місці невістки вчинила б так само. Все-таки, з одного боку, рідна мама, з іншого – я, зовсім чужа їй людина, вона так не довіряє мені, як їй.
Вибір очевидний, але якось так недобре на душі мені після того випадку, що й словами не передати.
При тому, що відносини у нас з невісткою моєю завжди цілком хороші, Оксана з самого початку явно відтискувала мене від своєї власної маленької доньки, моєї внучки, таке враження, що хотіла, щоб я на відстані від неї була.
Щоб в гості прийти мені до сина з онучкою, треба за тиждень домовлятися, чомусь. Це ще коли Оксана з дитиною в декреті сиділа, вдома була цілий день.
Зателефонувати і в той же день прийти – не можна, треба заздалегідь попередити, домовитися, попитати, таке враження, наче я перевіряти їх їду чи що, я ж з добрими намірами завжди до них приходила.
Дитину на руки мені не давали вони ніколи, я спочатку хотіла, бачу, що вони обоє проти, то більше й не намагалася взяти внучку на руки.
До мене в гості син з невісткою не ходять зовсім, хоча я кличу їх постійно до себе, і в вихідні, і у свята, але у них то щось одне, то інше, ніяк не виходить, кажуть, що важко з дитиною малою кудись йти.
Щороку влітку запрошую їх на дачу приїхати – не хочуть навіть чути про це, кажуть то не їх, не цікаво їм там, не подобається, та й умов у мене немає гарних.
З виходом Оксани на роботу нічого не змінилося. Внучці вже три роки, і вже цілком можна було мені брати її в гості на день-другий, але невістка про це і чути не хоче.
При тому, що людина я відповідальна і акуратна, і вдома у мене порядок, дівчинку мені не довіряють.
Сина вже свого запитую – чому так?
Та він просто от зовсім не бачить проблеми у тому, каже, мамо, ми тобі завжди раді, не вигадуй нічого, приходь в гості, коли хочеш. Тільки не завтра, не післязавтра і не у вихідні. Подзвони, мовляв, Оксані на тому тижні, домовтеся, і приходь.
Ага, тільки на тому тижні у Оксани напевно буде ще одне – «в будь-який день, тільки не завтра», як завжди.
При цьому друга бабуся в будинку своєї дочки з перших днів своя людина.
Я вже звикла до такої ситуації і щось говорити майже перестала. З онукою прекрасно сиділа сваха, як виявилося, зовсім навіть не безкоштовно.
А дізналася я про все випадково, невістка написала повідомлення матері, а відправила помилково мені – мовляв, мамо, я гроші за вересень перевела тобі на рахунок, 4 тисячі гривень, як завжди, перевір, чи прийшли на карту.
Я, звичайно, відразу давай їй телефонувати – які гроші, Оксано, за який вересень, ти про що взагалі?
Вона заметушилася, ой, вибачте, це повідомлення не вам. Видаліть і забудьте!
Ну як забути? Запитала у сина свого, в чім справа, все і з’ясувалося тоді.
Виходить, Оксана майже половину своєї зарплати віддавала матері! Ніби як за допомогу з дитиною. А від мене тримали все в секреті чомусь.
Прикро мені дуже через це. Хіба в мене добра родина? Чому син мовчить і слова доброго не скаже за мене, що не правильно зовсім це все?
Фото ілюстративне.