Про те, що я хочу купити квартиру дітям, я їм не говорила, хотіла сюрприз зробити. Але в результаті вийшло так, що вони не тільки не зраділи, але й образилися на мене.
Я поїхала за кордон на заробітки не так давно, всього 5 років тому. Донька якраз університет закінчувала, і я подумала, що рано чи пізно їй буде потрібно житло.
Зупинилася я в Римі, у знайомої. Тут, кажуть, зарплати невеликі, але ж це місто, десь в далеке село я просто не хотіла їхати.
Зарплата у мене була 850-1000 євро. З них я витрачала 100-200 євро на себе, а решту відкладала на квартиру доньці.
На початку цього року донька мені повідомила, що вона заміж буде виходити. Я, звичайно, зраділа, і сказала, що квартира з мене.
Глянула я у свій сховок, і стала міркувати, як краще зробити. Тих 30 тисяч євро, які у мене були, вистачало на готову, уже обжиту квартиру, так щоб зробити косметичний ремонт і можна було жити.
Я так і зробила. Купила двокімнатну квартиру в старому будинку, там і ремонт непоганий (не супер сучасний, але чистенько), і подарувала доньці в РАЦСі, коли вони розписувалися (весілля ми не робили).
Донька зраділа, зять і його батьки теж. Та їхня радість тривала лише доти, поки вони не почули, що квартира не в новобудові.
Донька аж розплакалася, так вона засмутилася.
А сваха лише мене спитала, навіщо дітям ця старовина?
– Яка старовина? – кажу. – Будинку всього 18 років, там ще довго можна буде жити. І квартира обжита уже, з ремонтом. А якби я взяла в новобудові, то звідки б ми взяли гроші на ремонт? Це ж шалені кошти (подейкують, що ремонт обходиться як вартість квартири)!
Не розумію я, за що вони на мене образилися? Я ж купила квартиру – і я погана! А сваха взагалі нічого не купила – і вона хороша.
Квартиру я оформила на себе, і якщо воно і далі так піде, що вони будуть невдячними, то я в цю квартиру впущу квартирантів, а вони нехай самі собі житло шукають.
Ну хіба я не права? Мені дуже образливо, адже я хотіла як краще, а цього ніхто не оцінив.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.