fbpx
Життєві історії
На початку цієї осені мама занедужала і злягла, без допомоги їй не обійтися. Я кажу сестрі, щоб поверталася з закордону матір глядіти, а вона мені відповідає, що я така сама дочка як і вона, тому я маю або сама до мами переїхати, або забрати її до себе. Але вся справа в тому, що спадщину мама оформила не на мене, а на сестру

З своєю родиною я майже не спілкувалася. Відколи я вийшла заміж, мама з сестрою наче викреслили мене із свого життя. Добре, що хоч чоловік мені трапився хороший, я за ним як кам’яною стіною, а його сім’я стала моєю сім’єю.

Все почалося з того, що в 17 років я стала зустрічатися з одним хлопцем, він був на 8 років старший за мене. Мама була проти наших стосунків, але Любомир зробив мені пропозицію. У 18 років я вже вийшла заміж, та наш шлюб моя мама не благословила.

Я пішла жити до чоловіка в сусіднє село, жили ми з його батьками. Свекруха виявилася дуже доброю жінкою, вона повністю замінила мені маму: всього мене навчила, дітей помагала ростити, поради добрі давала, коли мені важко було.

Зараз мені 48 років, мої діти давно виросли, вже мають власні сім’ї. У нас з чоловіком все добре, ми в свій час відкрили власну справу – кондитерську випічку, і зараз цей бізнес приносить нам непогані прибутки.

У нас є свій будинок, так що життя, можна сказати, склалося. Тим часом, моя мама, скільки я не намагалася налагодити з нею стосунки, на контакт не йшла. Вона все життя вважала, що я неправильно зробила, що так рано заміж вийшла. І що мій чоловік поганий, але з чого вона це взяла – одній їй і відомо.

А от моя сестра, на думку мами, все робила правильно. Вона вийшла заміж за того хлопця, на якого мама вказала, привела зятя додому, народила двох дітей. Її чоловік їй зраджував, з часом вона з ним розлучилася. Потім вони ще кілька разів сходилися-розходилися, але таки нічого з цього не вийшло.

Мама стала жаліти сестру, он вона яка бідолашна, і переписала на неї все своє майно. А мене жодним словом ніде не згадала, наче я не її дитина.

Зараз ця історія має доволі сумне продовження. На початку березня сестра з дітьми виїхала закордон. Там їй, на диво, непогано пішло, і вона додому повертатися не думає, принаймі найближчим часом.

Мамі нашій 73 роки, на початку цієї осені вона дуже сильно захворіла, можна сказати, злягла. Без допомоги їй не обійтися. Я кажу сестрі, щоб поверталася матір глядіти, а вона мені відповідає, що я така сама дочка як і вона. Тому я маю або сама до мами переїхати, або забрати її до себе.

Знаєте, хоч мама і несправедливо зі мною поступила, але образи на неї я не тримаю, дякувати Богу, у мене життя склалося добре і без її допомоги.

Переїхати я до неї не можу через роботу. І забрати до себе теж не можу, тому що чоловік хоче на зиму забирати до нас свою маму. Хто-хто, а ця жінка точно заслужила, щоб ми про неї подбали в старості.

І тепер я просто розгублена, не знаю, що робити, як правильно поступити, адже мова йде про мою рідну маму.

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page