– Моя мама в іншому місті живе! – розповідає 35-річна Олена. – В зв’язку з останніми подіями ми з нею вже рік не бачилися. Хоча зідзвонюємося по відеозв’язку регулярно. До цього їздили до неї з дітьми. А тут у старшого сина день народження на початку травня, десять років, плюс свята. І мама захотіла приїхати до онука, як вона сказала, на ювілей на два-три дні.
Олена в шлюбі дванадцять років, у них з чоловіком двоє синів – старшому десять, молодшому сім. Олена не працює, сидить удома. Матеріальної необхідності працювати у неї немає – чоловік заробляє дуже добре. У них простора трикімнатна квартира, дача, автомобіль-позашляховик – все, що треба для комфортного життя.
Так що ті кілька тисяч, які Олена могла б заробити, погоди в сімейному бюджеті не зроблять, вирішило подружжя. Навіть навпаки, можлива робота Олени принесе їм одні проблеми. Дітей треба зустрічати зі школи, годувати обідами, допомагати з уроками. До того ж, в цьому році у них першокласник, бабусь, що можуть допомагати, поблизу немає, та й старший, третьокласник, чесно кажучи, теж потребує постійного нагляду.
Одним словом, Олена не працює і в найближчому майбутньому виходити не збирається. Зате на ній, крім дітей, весь побут: прибирання, готування, прасування, організація сімейного дозвілля, оплата комуналки. А також «зв’язки з громадськістю»: регулярні дзвінки обом мамам.
Чоловік Олени, Роман, приходить з роботи пізно, втомлюється, і говорити по телефону ні про що, навіть зі своєю рідною матір’ю, у нього немає сил. Тому Олена кілька разів в тиждень телефонує його мамі, цікавиться її справами, розповідає новини про онуків, вислуховує зміст останніх серій її улюбленого серіалу і так далі.
Ну а своїй мамі з задоволенням дзвонить по відеозв’язку майже кожен день. Стосунки у них чудові, ніяких особливих каверз від маминого візиту Олена не чекала.
– Але мама приїхала вже якась накручена! – з подивом розповідає Олена. – Наче ображена на щось. Я кажу – що сталося? Вона – та не звертай уваги, я погано себе почуваю.. Ну, вже вечір був, кажу, йди лягай, я тобі постелила, відпочивай. Завтра за планом аквапарк, але подивимося на твоє самопочуття…
Зранку мама встала веселішою, напекла млинців онукам. Довго сиділи на кухні, пили чай, розмовляли. Об одинадцятій ранку мама почала знову помітно хвилюватися.
– А Роман збирається взагалі сьогодні вставати? – нарешті, поцікавилася мама. – Справа до обіду вже. Він так весь день проспить. Ми кудись хотіли їхати сьогодні, якщо не помиляюся?
– Мамо, ну дай йому відпочити, виспатися раз в тиждень! – переконувала її Олена. – У аквапарк ми ще встигнемо, він працює до пізнього вечора…
О пів на другу, коли Роман піднявся і прийшов на кухню, мама знову була вже похмуріше хмари.
– Уже й їхати нікуди не хочеться, день до вечора пішов! – бубоніла вона собі під ніс. – Що за розпорядок такий у вас? Дітям завтра в школу, готуватися треба…
– Мамо, не переживай! – вмовляла її Олена. – Ще тільки третя година дня, уроків на вихідні їм не задають, до школи все готово.
Коли все ж через годину зібралися і поїхали, мама, за словами Олени, була вже явно на взводі і їй не подобалося абсолютно нічого.
В авапарк ми поїхали, але без настрою, тому день, м’яко кажучи, нам не вдався. Мама заявила, що завтра з ранку поїде додому.
– Та що з тобою взагалі твориться? – розгнівалася вже Олена. – Що у тебе сталося?
– У мене? – з сарказмом у голосі запитала мама. – У мене нічого. А ось у тебе сталося, як я бачу. Розлучатися тобі треба, доню. Це не сім’я!
Олена зітхає, навіть не знаючи, що на це мамі відповісти.
– Ти, каже, права голосу не маєш в цій родині, навшпиньках ходиш, живеш, як прислуга! – продовжує Олена переказувати розмову з мамою. – Чоловік у тебе як король, спить до обіду, потім свої умови виставляє, а ти тільки виправдуєшся. А найсумніше, що діти це бачать.
Дочка спробувала заспокоїти і переконати матір, але нічого з цього не вийшло, мама наполягала на своєму.
– Я їй кажу, мамо, у нас все добре, не вигадуй. Ну так, бувають якісь непорозуміння, але у кого їх немає, ідеальних сімей, кажу, не буває! На що мені мама заявила – ну, якщо сім’я не ідеальна, то вже краще ніякої не треба!
Мама Олени овдовіла п’ятнадцять років тому, і у неї був чудовий чоловік. Вони дійсно жили душа в душу, таке зараз рідко буває. Правда, жили вони по-іншому. Обоє працювали, тому обоє дружно після роботи займалися господарством. Тато Олени не приходив, як Роман, вичавлений як лимон в дванадцятій годині ночі, тому так, у нього були сили ввечері після роботи піти в парк з дітьми, поїхати на пляж влітку, зайнятися чимось вдома. Батьки набагато більше часу проводили разом. І у вихідні не спали до обіду, а схоплювалися якомога раніше, але вони напередодні і лягали не в першій годині ночі.
Порівнювати ті часи і теперішні – абсолютно не можна, вважає Олена. Але маму в цьому не переконати, вона вважає, що сімейне життя у доньки не склалося.
Фото ілюстративне – lightfieldstudios.
