Мені від цієї історії самій не дуже приємно, тому хочу поділитися нею з читачами, нехай люди розсудять, хто з нас правий.
На початку січня у мене був день народження, мені зателефонувала колишня невістка, і замість того, щоб привітати мене, вона сказала, що це я винна у тому, що мій син розлучився з нею.
Я винною себе не почуваю, бо я невістці відразу казала, щоб вона самого Івана за кордон не пускала!
От що їй заважало їхати з чоловіком? Тоді б на місці його теперішньої дружини була вона!
Нещодавно у мене народився онук, звичайно, я дуже радію, але все не так просто.
Заміж я вийшла в 19 років і уже в 20 я народила свого сина, він у мене єдина дитина.
Іван ріс в любові і взаєморозумінні. З чоловіком мені дуже пощастило, між нами ніколи не виникало серйозних непорозумінь.
Ми прожили разом 30 років в любові і злагоді, показали сину, так би мовити, гарний приклад.
Іван закінчив університет і відразу після навчання сказав, що хоче одружуватися. Ми з чоловіком нічого не мали проти – дівчина хороша, з гарної родини, з вищою освітою.
Після весілля молоді пішли жити до батьків невістки, бо вона сама захотіла жити там, а не у нас.
Я живу в трикімнатній квартирі, мій чоловік часто їздив на заробітки, тому я жила практично одна і місце для молодят в квартирі було.
Я запропонувала синові, мовляв, живіть у мене, але невістка навідріз відмовилася. Вона єдина донька у своїх батьків, у них є свій будинок, тому питання було вирішене однозначно – вони житимуть там.
Я погодилася, головне, щоб дітям було добре, та й невістку я намагалася зрозуміти – яка б хороша не була свекруха, біля мами завжди краще.
Я вже подумки почала мріяти про онуків, як тут син мене ошелешив – він кидає роботу і їде в Польщу на заробітки.
Мені це рішення сина дуже не сподобалося, адже я вклала багато сил, щоб дати синові гідну освіту. А носити цеглу і цемент на будові він міг і без університету.
Та й робота у нього гарна, нехай зараз він і не отримує багато, але з часом з’явиться більше перспектив і можливостей.
Та невістка настояла на своєму – Івану треба їхати, заробляти гроші, бо на його мізерну зарплату вони навіть дітей не можуть собі дозволити народити.
Тоді я порадила їй, що якщо так, то нехай їдуть обоє, але про це невістка і слухати не хотіла.
Іван поїхав, влаштувався на будову і почав заробляти гроші. Мені сина було дуже шкода, бо він важко працював!
Перший час невістка була дуже рада, що все так вийшло.
Але якось вона прибігла до мене, вся в сльозах і сказала, що точно знає, що у Івана в Польщі є інша жінка.
Я їй поспівчувала, але що я могла зробити, я ж про це її попереджала – якщо їхати, то їхати обом!
Не послухала, от тепер і має наслідки! Навіщо відпускати чоловіка на шість років на заробітки?
Я знову запропонувала невістці їхати до Івана, навіть сказала, що поїду разом з нею, мовляв, ніби в гості, а там подивимося, що до чого і придумаємо, що маємо робити.
Але невістка знову відмовилася.
Тоді я купила квиток до Польщі і зателефонувала синові, що приїду до нього в гості.
Коли я приїхала, то зрозуміла, що все зайшло так далеко, що повернути назад вже нічого не можна.
Ту іншу дівчину звали Христиною, вона ровесниця мого сина. Вже кілька років вони живуть разом і Христина чекає дитину.
Поспілкувавшись з ними я зрозуміла, що у них все серйозно, Іван дуже любить цю дівчину, а вона його.
А як світилися радістю його очі, коли він говорив про майбутню дитину, вони чекали сина, до речі!
Чи могла я засуджувати сина?
Ні, не могла. Так, він недобре повівся з першою дружиною, але вона сама винна – чому відправила молодого чоловіка самого?
Чому не хотіла народити йому дитину? Чому для неї гроші були важливішими, ніж їхні стосунки?
Єдине, що я порадила сину, швидше розлучитися і одружитися з Христиною, щоб дитина народилася в шлюбі.
Не знаю чому, але свою другу невістку я полюбила відразу, хоча досі також люблю і добре ставлюся і до першої.
Іван і Христя одружилися і повернулися в Україну.
Незабаром у мене народився онук. Я щаслива, коли бачу, які щасливі вони.
Перша невістка на мене дуже образилася і не розмовляє зі мною, ніби це я винна, що їх шлюб розпався.
Якби вона була хоча б трохи мудрішою, зараз би вона була на місці Христини – щасливою дружиною і щасливою мамою.
Ну хіба я не права?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.