На початку серпня я повернулася в Україну і зрозуміла, що хочу розлучитися з своїм чоловіком. Знаю, що це не дуже гарний вчинок, але іншого виходу я не бачу.
Мені 25 років, а Віктору, моєму чоловікові, 32. Ми родом з одного села. Коли я захотіла виходити за нього заміж, мої батьки мене довго вмовляли, щоб я добре подумала. Моєму татові не подобалося те, що у Віктора немає постійної роботи, то як він збирається забезпечувати родину?
Батько як у воду дивився. Після весілля ми стали жити у мене. Моя мама давно на заробітках в Чехії, у нас великий будинок, а я – єдина донька. Віктору все підходило, роботу він так і не знайшов, перебивався тимчасовими заробітками. Та й моя мама пересилала нам і гроші, і одяг, і продукти, так що ми не бідували.
Через рік у нас народилася донечка. Зараз їй уже три рочки. Віктор був хорошим батьком. Я раділа, що він у чарку перестав заглядати, як це було до нашого одруження.
Так і жили. Але в березні цього року через обставини, що склалися в Україні, я з донькою поїхала до мами в Чехію. Там я познайомилася з Штефаном. Він родом з Молдови, в Празі живе вже близько семи років. Штефану 27, він ще не був одружений.
Не подумайте, нічого такого у нас з ним не було. Були лише прогулянки, розмови, квіти, кава і спілкування. З Віктором у мене такого ніколи не було. Одним словом, я закохалася.
Штефан, здається, також. Бо просив мене подумати про серйозні з ним стосунки. Дочку мою, до речі, він полюбив як рідну.
Мама моя все бачила, але вирішила ніяких порад не давати. Сказала, що я вже доросла і сама маю зробити вибір.
Я поїхала додому. Віктор наче щось починає розуміти, бо наше з ним спілкування звелося до мінімуму.
Я хочу розлучення, але не знаю, як йому про це сказати. Віктор дуже любить нашу донечку, батько він хороший. Та й після розлучення йому йти нікуди, бо в нього вдома сестра вже заміж вийшла і зятя додому привела.
Не знаю, що робити? Чи можна ще якось врятувати нашу сім’ю. Чи краще розлучитися, і почати нове життя?
Фото ілюстративне.