Зі своєю дружиною Ольгою живемо у власному будинку. Невелике подвір’я у нас засаджене квітами, дуже гарно, усім нашим рідним і близьким подобається. Мені теж дуже до вподоби, як дружина облаштувала ділянку.
Зі своєю мамою Ольга спілкується по телефону, вона до нас приїжджає дуже рідко. Адже діти в нас в старших класах, самостійні. Доглядати не потрібно. А Наталя Павлівна останнім часом живе для себе, у нас таке відчуття. Вона любить відпочити, купити щось смачне, щороку в санаторій їздить.
Коли в мене був день народження, з дружиною вирішили, що дата не ювілейна, тому відсвяткуємо вдома, в сімейному колі. Запросили тещу до нас. Моя мама живе в іншому місті, тому ми бачимося не часто. Лише коли їздимо у відпустку, заїжджаємо до неї на декілька днів. З Ольгою вони добре розуміють одна одну. Інколи дружина говорить, що між ними гарні відносини через велику відстань, яка розділяє їх.
Я з тещою також в гарних відносинах був до свого дня народження. З самого ранку Ольга на кухні поралася, готувала багато смачних страв. Готувала святковий обід. Їй допомагала наша донька, яка вже у сьомому класі навчається. Незадовго до обіду з’явилася теща. Вона в піднесеному настрої вітала мене зі святом. Вона прийшла з величезним пакетом, ми з Ольгою з цікавістю розглядали його, чекали, що ж вона дістане звідте.
Теща витягла зі свого пакета шкіряну куртку, неприємний запах від якої поширився по всій кімнаті. Діти закрили носи, відвернулися від неї відразу. Ольга сама відразу відкрила вікно. А Наталя Павлівна в захваті говорила:
– Я тобі, Миколо, купила шкіряну куртку. Вона не нова, звісно, трохи поношена, але нічого, носитимеш ти її ще не один рік сам. Я дарую її тобі на твій день народження.
Ми всі стояли й мовчали. Першою зреагувала Ольга:
– Дякую, мамо.
Дружина взяла куртку і винесла її з будинку. Теща дивилася на нас, не розуміючи, чому ми не радіємо такому подарунку. Та Ольга забігла в кімнату і запросила всіх до столу. Наталя Павлівна декілька разів починала говорити про свій подарунок, але ми плавно переводили це все на іншу розмову. Коли увечері теща пішла додому, я обурився. Це ж треба до такого додуматися, дарувати ношену нікому не потрібну річ, та й ще на день народження. Дружина умовляла мене заспокоїтися, не звертати увагу на витівки мами.
Коли Наталя Павлівна телефонувала мені, завжди запитувала, чи ношу я нею подаровану куртку. Я стверджував, що так, ношу. Говорив, що вона тепла. А сам посміхаюся, знала б вона, кого її куртка гріє. У нас на подвір’ї є наш песик Сірко. На зиму будку я йому утеплив. В цьому році якраз і знадобилася куртка від тещі. Вона шкіряна, вітер не пропускає. Собака постійно спить на ній. Коли не хоче лежати в будці, куртку витягує й лягає на неї біля будки на землі, йому подобається вона – тепла і не пропускає вологу.
Одного разу тещі щось потрібно було. Вона прийшла якраз в той час, коли наш Сірко лежав біля будки на тій куртці. Вона відразу впізнала свій подарунок. Засмутилася, стала скаржитися Ользі на мене. Вона ж подарувала таку річ, а я такий недобрий – так недобре вчинив з подарунком.
Теща після того ще довго не розмовляла зі мною, ображалася. Але до наступного мого дня народження помирилися. Тепер я вже з цікавістю думаю, що ж вона мені подарує цього разу.
Фото ілюстративне.
