До цієї поїздки в село ми готувалися заздалегідь, думали, зробимо бабусі свято. В результаті – їхали на бабусин ювілей, а потрапили на сімейні розбірки. Досі пір під враженням від своїх родичів, тітчиного зятя і від його дружини, сестрички моєї двоюрідної. Які ж дріб’язкові люди, я навіть не сподівалася.
Тітка Марія живе в селі разом з бабусею. З її донькою Юлею ми практично виросли разом, адже наші матері – рідні сестри, то ж в ранньому дитинстві з Юлею ми були дуже дружні. Коли ми підросли, наші доріжки якось розійшлися. Після школи я пішла працювати, щоб заробити собі гроші на навчання в університеті, так як моєї матері рано не стало і я мала дбати про себе сама.
Юля ж, не особливо дбала про свою освіту, в 20 років вона вийшла заміж за перспективного хлопця на кілька років старшого за неї. Відколи вона вийшла заміж, жодного дня не працювала. Її мама, тітка Марія, хапалася за будь-які заробітки, щоб допомогти доньці.
Сама тітка з чоловіком розлучилася, так що жила непросто, але з останнього намагалася допомогти Юлі. А у Юлі все склалося: квартира, машина, достаток. Її чоловік – не олігарх, звичайний менеджер, але, судячи з усього, заробляє непогано. У них хороша трикімнатна квартира і небюджетний позашляховик.
Заміжня Юля вже вісім років, за цей час встигла народити дочку, яку їй допомагає виховувати тітка Марія – приходить майже кожен день, поки зять на роботі, бере внучку погуляти, робить щось по дому.
Тітці Марії 59 років, останнім часом здоров’я стало підводити, і кілька місяців тому вона вийшла на пенсію. Займається тепер тим, чим хоче – вишиває, порається з онукою, допомагає дочці.
У нашої бабусі на початку лютого був ювілей, вісімдесят років виповнилося. І тітка Марія запропонувала нам об’єднатися і подарувати хороший подарунок від всіх – телевізор. Я була не проти, ідея мені сподобалася. Почали вибирати, сходили в магазин, поговорили з консультантами, залізли в інтернет – і знайшли там на сайті хорошу модель з пристойною знижкою. Телевізор коштував 12 тисяч, то ж з мене, тітки Марії і Юлі виходило по 4 тисячі.
Тітка Марія мені сказала, щоб я оплатила зі своєї карти. Дві тисячі вона мені відразу віддала, в той же день, а решту скинула мені Юля – 4 тисячі за себе і 2 за маму.
Приїхали ми до бабусі з цим телевізором, привітали, вручили, сіли за стіл. Тут гості, жарти, вітання а я дивлюся – тітка Марія без настрою сидить, мало не плаче.
Виявляється, перед святом зять їй безпосередньо запитав, де гроші, і коли чекати, що вона віддасть їм ще 2 тисячі. Так, мовляв, не робиться. Тітка почала проситися, щоб той почекав до пенсії, бо вона зараз немає. А найприкріше – Юля на його стороні. Матері каже – а не треба було тоді обіцяти!
Сума для пенсіонерки тітки Марії там досить велика, тоді як для заможного зятя це дрібниця. Так навіть якщо не дрібниця, я вважаю, для чоловіка це зовсім вже дно, вимагати борги з літньої жінки. Як так можна взагалі? Що за життя таке пішло, для людей стали важливими тільки гроші.
Мені стало дуже шкода тітку Марію. В січні я отримала неочікувану премію, тому я витягнула 2 тисячі, які вона заборгувала доньці і зятю, і вручила їй. Мені не шкода, адже я вважаю, що людські відносини значно важливіші за гроші.
Фото ілюстративне, спеціально для ukrainians.today.
