З Валерієм ми жили доволі добре, я навіть була переконана, що мені дуже пощастило з чоловіком. Одружилися ми 10 років тому, живемо ми в моїй дошлюбній квартирі. Валерій родом з іншого міста. Коли ми одружувалися, у мене була квартира, а у чоловіка машина. Старт доволі непоганий.
Але ми хотіли більшого, тому ми домовилися, що будемо разом збирати гроші, щоб побудувати собі будинок. Обоє багато працювали, щоб наблизити нашу мрію.
Мій чоловік розвиває власний бізнес. Рік тому йому була потрібна велика сума грошей. Я оформила на себе кредит, бо у мене були офіційні доходи більшими, хоча і сумнівалася, чи це правильно. Проти цього була і моя мама. Брати кредит для чоловіка вона вважала не найкращою ідеєю.
Але я її заспокоїла, що це для спільної справи. Фірма Валерія розкрутиться, він почне більше заробляти, ми розрахуємося з банком і значно швидше побудуємо будинок своєї мрії.
Цей кредит ми віддавали разом. Валерій багато працював, часто затримувався на роботі, щомісяця на кілька днів їздив у відрядження. Я зрозумінням ставилася до ситуації, адже все на благо нашій спільній справі.
А на початку листопада мені зателефонувала сусідка мами і повідомила, що моїй мамі зле і її забрала швидка. Я відразу поїхала до неї.
Лікарі сказали, що мамі певний час треба було полежати в стаціонарі, і я взяла на роботі відпустку, щоб доглянути матір. Валерій обіцяв при найменшій нагоді приїхати, от тільки всі справи вирішить.
Маму виписали через тиждень, я відвезла її на таксі додому, попросила сусідку, щоб приглянула за нею, а сама поїхала до себе додому забрати деякі речі. Валерій в телефонній розмові мені повідомив, що не може приїхати, бо перебуває у черговому відрядженні.
Я вийшла з таксі і вже майже заходила в під’їзд, і тут я побачила свого чоловіка. Він йшов по вулиці не один. Поряд з ним була жінка з малюком в колясці. Не знаю чому, але я відразу відчула, що це не просто випадкова знайома.
Зайшла я в квартиру, від хвилювання в моїй голові перемішалися всі думки. Щоб остаточно переконатися, я ще раз набрала свого чоловіка. Валерій підняв слухавку, запитав, як у мене справи, і сказав, що він ще у відрядженні, повернеться через два дні.
Я поїхала до мами, розповідати їй нічого не стала, лише сказала, що погостюю у неї трохи довше, ніж планувала. Дзвінки від Валерія я скидала. Через кілька днів він сам приїхав до мене, і хотів робити вигляд, що нічого не розуміє.
Але я йому сказала, що все знаю. Він намагався викрутитися, але потім зізнався, що у нього є інша сім’я, в якій нещодавно народилася дитина.
Я сказала, що тримати його не буду. Тільки тепер не зрозуміло, хто має сплачувати цей кредит, і за що я платила весь рік. Треба було таки послухати маму, коли вона говорила, щоб я не давала чоловікові гроші. Тепер я залишилася при своїх інтересах – без чоловіка і з кредитом.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.