Я знала, що у мене добрі діти, але на таке навіть я не сподівалася.
Ми з чоловіком уже пенсіонери, маємо двох дорослих дітей.
Життя наше легким не назвеш, ми одружилися після інституту. Першим нашим житлом був гуртожиток, там народився наш старший син.
Потім ми скиталися по квартирах, і це з двома малими дітьми було дуже непросто.
Щоб нарешті купити квартиру, чоловік був змушений залишити свою роботу, і поїхав на заробітки. А я сама, з двома дітьми, і на знімних квартирах, ледве зводила кінці з кінцями.
Ми економили на всьому, заради того, щоб нарешті мати свій куточок.
На цьому ми не зупинилися. Знаючи, як важко жити по чужих квартирах, ми з чоловіком поставили собі за мету забезпечити дітей хоча б мінімальним житлом.
Чоловік мій роками їздив за кордон, але ми сину дали гроші на однокімнатну квартиру. А потім, і доньці таку ж суму виділили, коли вона заміж виходила.
Діти роз’їхалися по різних містах, син в Києві оселився, бізнес відкрив з часом, зараз він дуже забезпечена людина.
У доньки не все так добре. Вони з чоловіком і дітьми в Запоріжжі жили. Зятя мого, на жаль, не стало, донька рано вдовою залишилася.
А коли почалася війна, я настояла на тому, щоб вона їхала з внуками до мене. Будинок у нас невеликий, але ж значно безпечніший.
Добре, що я наполягла на їхньому переїзді, бо квартира доньки в Запоріжжі практично зруйнована, і тепер їй повертатися просто нема куди.
А на початку липня у мене ювілей був, син з Києва приїхав. Я була здивована тим, що він нічого мені не подарував, це на нього було зовсім не схоже. Та я подумала, може, у сина зараз якісь фінансові труднощі, бо ж час такий, зараз всім важко.
Але на наступний день син сказав мені збиратися, бо він хоче мені дещо показати.
Я не знала, що він має на увазі, але сіла в машину і ми поїхали.
Під’їхали ми до якогось дуже красивого будинку.
– Синку, ти собі дім купив? – питаю.
А він посміхається:
– Мамо, це вам з батьком подарунок від мене! Хочу, щоб вам комфортно було. І Люся зможе з дітьми з вами жити – тут місця на всіх вистачить!
Я слова не могла сказати, так розплакалася. Дім величезний, новий, і коштує, напевно, стільки грошей, що я навіть уявити собі цю суму не можу.
Син вирішив, що він таким чином хоче віддячити нам за все, бо має таку змогу.
Я настільки розчулена, що не можу вам переказати. Всім бажаю мати таких добрих дітей!
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.