fbpx
Життєві історії
На початку грудня я повернулася в Україну, щоб зустріти з рідними Різдво, адже давно в Португалії на заробітках. Мала з собою 7 тисяч євро. Ввечері, щоб ніхто не бачив, забігла до сестри і гроші віддала їй. А вранці, наче нічого не сталося, пішла до сина, привезла їм багато різних продуктів і дала дитині 200 євро. Рідні нічого не знали, я тримала все в таємниці, але тепер шкодую про це

В Португалії я працюю вже 10 років. Поїхала туди, коли чоловіка не стало і я сама залишилася без роботи.

Ми з чоловіком мали одного сина, для якого старалися все своє життя.

Наш Павло всі ці роки зовсім не мав ні в чому потреби, ми з чоловіком завжди допомагали йому.

Справа в тому, що в нас довго не було дітей, а коли з’явився син, то весь свій час і усіх себе ми присвятили лише йому.

З дитинства він у нас одягався найкраще, їв найкорисніше, ми завжди намагалися йому організувати цікавий відпочинок, їздили сім’єю по Україні, щороку раз у рік.

Головне, що до народження нашого синочка, ми обмежували себе в цьому, але коли у нас з’явився Павло, то ми старалися лише для нього.

А коли чоловіка не стало, мій син тоді навчався в інституті і я зрозуміла, що не зможу його добре забезпечити, адже у нас більше завжди заробляв батько.

Ми жили в квартирі з моєю мамою, тому я залишила маму і сина, а сама поїхала за кордон заробляти гроші.

Всі ці роки я гроші надсилала і мамі і своєму синові, щоб він ні в чому не мав потреби.

Павло добре вивчився, отримав гарну освіту. Згодом і дівчину знайшов.

Довго мені розповідав про неї, але я знала лише її ім’я – Мар’яна.

Син сказав, що збирається одружуватися і я стала старатися ще більше, адже розуміла, що синові потрібні гроші і підтримка, а у нього нікого крім мене немає.

Павло розповідав, що Мар’яна така красива, у неї гарний смак, йому всі заздрять, що він з нею зустрічається. Син радів, а я раділа разом з ним.

Мамі я вже стала менше грошей присилати, але більше синові, адже він Мар’яні купував дорогі подарунки, водив в кафе.

Згодом діти вже й про весілля заговорили і син став дуже мене просити, щоб я все зробила за свій рахунок, щоб ми відмовилися від допомоги сватів, адже він хоче виглядати солідним нареченим, який сам може організувати гарне весілля.

Дійсно, я все зробила сама. Свати були здивовані, казали, що син в мене молодець і їм пощастило з зятем, а я мовчала, раділа, що а Павла все так добре складається.

Потім Павло взяв квартиру в кредит, звісно, що він розраховував на мене, адже вони з Мар’яною економити не збиралися, вони просто не вміли скромно жити, звикли до хорошого життя.

Я своєму синові щомісяця гроші надсилала, а він дякував і сумлінно сплачував кредит.

Потім діти мене онуками порадували. Працював один Павло, дружина його сиділа в декреті. Я розуміла, що моїй дитині ніхто крім мене не може допомогти, у нього нікого більше немає, тому настроїлася і вирішила для себе, що поки Павло не віддасть кредит за квартиру, я гаруватиму на заробітках в португалії.

Звісно, свати мої трохи допомагали, але гроші ті йшли на побут дітей. Батьки невістки ще автомобіль, правда, свій старенький дітям віддали, але собі купили новий.

А на початку грудня я приїхала в Україну, думала вдома відсвяткую з рідними скромно Різдво. Адже важко мені на чужині стільки років, я звикла, що це свято сімейне, тому завжди намагалася приїхати додому.

Я відклала 7 тисяч євро за останній час. Хоча весь рік гроші відсилала Павлові, але мала одну ціль і нікому про це не розповідала.

Справа в тому, що моєї рідної сестри єдиного сина мобілізували, вона дуже хвилюється за нього.

Андрійко зараз на передовій, їм автомобіль потрібен і я вирішила допомогти.

Коли приїхала, відразу прийшла до сестри і віддала їй гроші, просила, щоб вона племінникові віддала від мене, адже він мені по телефону говорив, що збирають з хлопцями самі на Mitsubishi. Це найменше, що я можу зробити для нього і щиро вдячна йому за все.

Ольга взяла гроші з вологими очима, подякувала мені щиро, в неї ми й повечеряли і я зосталася переночувати.

Павло з невісткою знали, що я повернулася, але навіть не зателефонували мені.

Наступного дня я поїхала до дітей, дала їм Різдвяні гостинці, онукові дала 200 євро.

Побула в них день і сказала, що поїду додому, адже мене мама чекає і запросила дітей до себе на Різдво.

А сьогодні син мені зателефонував дуже незадоволений, він дізнався від людей, що я гроші віддала Андрію.

Він дорікав мене в тому, що я погана мати, бо гроші віддала чужій людині, коли в нього кредит. Він пояснив, що зрозумів би, якби я пару сотень віддала, якби хотіла допомогти, але не всі гроші.

Дорікав, дорікав, виговорився, а в кінці сказав, що на Різдво до нас вони не прийдуть, адже невістка дуже образилася на мене і поклав телефон.

Якби хто знав, як прикро мені від тих слів. Досі не можу збагнути, чому мій син виріс таким. Він вдома, а брат там. Невже не може зрозуміти, що це найменше, чим ми можемо підтримати його.

Я тепер не знаю, що мені робити.

Всі ці роки мама гроші відкладала, вона лише сьогодні мені зізналася, що гроші, які я висилала вона відкладала мені і мені їх вистачить на безбідне життя.

Мама просить мене більше нікуди не їхати, адже знає, як мені важко на чужині. Каже, що гроші у нас є і пенсію вона отримає, м якось проживемо.

Але я знаю, що в сина кредит і він розраховує на мене.

Павло вже телефон не бере, розмовляти не хоче, бачу, що Різдво ми з мамою будемо зустрічати самі, лише сестричка моя до нас прийде.

Сиджу і думаю, чи їхати мені за кордон заради сина, чи краще залишитися вдома, адже подяки від дітей не дочекаюся. Хіба я вчинила не правильно? Підкажіть мені, бо не знаю, як бути далі.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page