fbpx

На початку червня я приїхала з Італії додому на два тижні. Моя мама відразу виклала список справ, які ми маємо разом зробити. Я дивлюся на свою матусю, і мені сльози на очі навертаються. Моїй мамі 80 років, і вона і далі продовжує чудово справлятися з усією роботою, єдине що – я її нарешті переконала, що корову вже час продати

Мені 60 років, я заробітчанка, і вже майже 15 років доглядаю літніх людей в Італії.

Сама я родом з невеликого села, яке знаходиться далеко від обласного центру.

Жили ми дуже бідно, і постійно дуже багато працювали, бо в селі по-іншому просто неможливо вижити. Город, господарка, корови – до цього я звикла з дитинства.

Потім заміж вийшла, дітей народила. Але шлюб виявився невдалим – чоловік пив, грошей додому не приносив, і якби не господарка, то я навіть не знаю, як би ми вижили.

Коли мої діти трохи підросли, я наважилася поїхати за кордон. Це був єдиний вихід хоч якось покращити наше фінансове становище.

Мене тоді дуже підтримала моя мама, яка взяла на себе зобов’язання дивитися за моїми дітьми.

Мама приглянула за ними, коли вони були студентами, потім весілля їм організувала (за мої гроші, звичайно, але все ж).

Я їй гроші висилала, а вона будинок нам будувала. Чоловіків у нас не було, тому мама сама керувала цим процесом.

І при цьому всьому у неї був город (20 сотих), також вона тримала курей, свиню і корову.

Моїй мамі 80 років, і вона і далі продовжує чудово справлятися з усією роботою, єдине що – я її нарешті переконала, що корову вже час продати.

Зараз в Італії я доглядаю літню італійку, яка за віком ровесниця моєї мами.

Синьойора Марія має проблеми з пам’яттю, їй важко самій справлятися з домашніми справами, тому її діти і найняли їй доглядальницю.

На початку червня я приїхала додому на два тижні. Моя мама відразу виклала список справ, які ми маємо разом зробити.

Я дивлюся на свою матусю, і мені сльози на очі навертаються. Яка ж вона у мене молодець!

В той час, як я десь далеко у світах доглядаю чужих людей, моя мама в свої 80 років намагається ще тримати всі кути на своїх тендітних плечах. І треба зазначити, що у неї досі все виходить відмінно.

Так, мама молодець, але мене совість мучить. Я розумію, що матуся не вічна. І все ж, продовжую міняти дорогоцінні хвилини спілкування з нею, на євро, які заробляю в Італії.

Мене все більше зараз турбує питання – а чи правильно я живу?

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page