fbpx
Життєві історії
На початку червня у сина був день народження. Зібралася рідня, говоримо тости. Невістка встає і каже: «Не пощастило мені з вашим сином. Тільки про роботу думає». Всі промовчали, а що тут скажеш. Неприємно, і все. Мій син великий начальник, заради сім’ї багато працює, а невістка цього зовсім не цінує

Кілька років тому син одружився. Є дитина. Я абсолютно не втручаюся в їх сім’ю. Майбутня ще тоді невістка рік до шлюбу жила разом з сином у нас. Проявила себе як дуже порядна, серйозна. І син, і невістка – обоє навіть не просто працьовиті, а трудоголіки. Син на момент їхнього знайомства став директором великого підприємства.

Невістка – власниця невеликої мережі магазинів. З ранку до ночі працювали. Минуло десь півроку. Син не робив їй пропозицію. Ми з чоловіком не квапили його і не задавали зайвих запитань. Сам повинен «дозріти». Якось раз я з майбутньою невісткою залишилася в квартирі одна, і вона мене питає: «Чому він не робить мені пропозицію?».

Я тоді сказала: «Це його особиста справа, ви вже самі з ним це обговорюйте». І тут вона раптом не витримала і почала говорити про мого сина багато неприємних речей.

Я просто оніміла. Взяла себе в руки і спокійно сказала, щоб вона більше ніколи в моїй присутності про мого сина таких слів не вимовляла. На наступний день вона вибачилася. Я ні чоловікові про це не сказала (знаючи його характер, впевнена, що він виставив би її за двері), ні синові, нехай самі розбираються, а то мої слова виглядали б як обмова, що я намагаюся їх посварити.

Незабаром син сам зробив пропозицію. Купили молоді квартиру, зробили ремонт, переїхали. Пройшло весілля. З боку невістки теж доброзичливі батьки, які ні в що не втручаються. Начебто все чудово.

Проблеми почалися з того часу, коли невістка носила дитя. Характер у неї настільки змінився, що терпіти її було дуже складно. Вона синові влаштовувала сцени на рівному місці. Не розмовляла з родичами, навіть зі своїми.

Увечері син телефонує, каже: «Вона весь час мною незадоволена, щоб я не робив. На рівні – «не так сидиш, не так стоїш». Ми з чоловіком все вмовляли сина потерпіти, говорила: «Дивись, їй же важко, не спить, годує, малюк забирає весь її час».

Щоб невістці було легше, весь час ненав’язливо ми пропонували їй свою допомогу, оскільки її батьки далеко Вона постійно відмовлялася: «Ми самі, у мене чоловік взагалі-то є!».

Через два місяці вона сама мене попросила з дитиною побути, тому що їй треба було на роботу. Я вирішила радіти тому, що є і чоловіка так налаштувала. Треба сказати. Що господиня вона ідеальна. Все чисто, блищить, їжа завжди приготовлена, дитина одягнена як з глянцевих картинок, все за розкладом. Мені залишала листок з точним графіком – що і коли робити, але зустрічала мене завжди з якоюсь недружелюбністю.

Я спробувала кілька разів поговорити. Не йде на контакт. Каже: «Все нормально!». Іде. Приходить, дякує і мовчки чекає, коли я зберуся і піду. Я вирішила, що буду радіти спілкуванню з онуком, і не буду приставати з бесідами.

На початку червня у сина був день народження. Зібралася рідня. Говоримо тости. Невістка встає і каже: «Не пощастило мені з вашим сином. Егоїст. Тільки про роботу думає». Всі промовчали, а що тут скажеш. Неприємно, і все.

Їздили вони кілька разів відпочивати на моря і удвох (ми з внуком сиділи), і втрьох. У вихідні він у нас, а вони кудись їдуть. Під час спільних свят вона хронічно обурена, навіть робила кілька разів при всіх синові зауваження, він – розгублений, не знає, як себе повести, коли при гостях тебе критикують.

Повторюся, син займав серйозну посаду, шанована людина. Я його якось запитала: «А навіщо ти все терпиш?». На що син відповів, що невістка як тільки що, так зразу починає розмову про розлучення і про те, що вона забере дитину і відвезе до своїх батьків.

І ось за кілька років їх шлюбу син спочатку перестав їздити в закордонні відрядження (раніше часто їздив по роботі, став відправляти вирішувати питання заступників). Вона злилася, що він там не тільки працює, а й дивиться інші країни, а вона – сидить з дитиною.

Тепер син пішов з посади директора, каже: «Мамо, я просто втомився, сил ні на що немає». У мене просто душа не на місці. Ви, напевно, скажете, що син підкаблучник. Але вона йому весь час говорить, що якщо що, вона забере дитину, от він і йде у неї на повідку.

Я намагалася бути терплячою свекрухою, але зараз думаю, що може я вже, як і син, терплю всі її витівки? Де та межа, де закінчується невтручання в сім’ю сина і починається «обтікання»?

Чи синові так нормально? І така сім’я для нього дорожча за кар’єру і самоповагу? Не знаю, що і думати.

Фото ілюстративне – livejournal.

You cannot copy content of this page