fbpx
Життєві історії
На Новий рік моя сестра Наталя приготувала холодець, салати, насмажила котлети. Все це склала в сумку і повезла своєму синові, бо знала, що Андрій готувати нічого не буде. А на його під’їзді побачила оголошення і засмутилася

Син засмутив мою сестру Наталю нещодавно, вона не очікувала такого від нього зовсім.

– Андрій мій, уявляєш, за квартиру тоді цілий рік не платив. А може, і більше. Там борг вже накопичився такий великий, що я й подумати не могла. А він мовчить і нічого мені не каже. Я б і не дізналася про це ніколи, але тут холодець приготувала перед Новим роком, заготовки для салатів, ну і 31 грудня з ранку повезла це все до Андрія. А у нього там на під’їзді оголошення якраз побачила, в ньому просять віддати борги за комунальні послуги перед Новим роком, і список боржників доклали. Вгадай, чия квартира на першому місці там стояла? Ганьба. Весь мій настрій зіпсувався відразу, я навіть передати не можу, як на те все відреагувала.

Андрій – 28-річний син моєї сестри Наталі та її чоловіка. На вигляд хлопець хоч куди – високий, стрункий, симпатичний, хороший. Живе окремо він від своїх батьків в квартирі, яку ті купили єдиному синові, “щоб у їх улюбленого сина був старт в житті для хорошого майбутнього”.

Наталя взагалі завжди жила під девізом – у нас тільки одна дитина, і ми дамо йому все найкраще, що можемо. І у її Андрія дійсно було все: хороша гімназія, повний набір репетиторів, мовні курси, всі можливості, дуже хороша освіта. На бюджет Андрій не вступив – ну що робити, пішли на платне навчатися. Питання з армією теж якось батьки самі вирішили, сина навіть не турбували.

Університет Андрій закінчив абияк – якось він зовсім не старався, тільки завдяки своїй мамі Наталі, яка дуже хвилювалася, постійно тримала все під контролем, писала реферати та регулярно допомагала синові рухатися в потрібному напрямку. Варто було матері хоч на хвилину випустити навчання з під-контролю, у сина миттю утворювався “хвіст”.

– Слухай, але він повністю вже доросла та самостійна людина у тебе вже давно, йому вже чимало років. Скільки ти його за руку водити будеш? Залиш вже його, нехай живе, як сам хоче! – радили моїй сестрі рідні, знайомі та й я сама про це говорила.

– Ну як тут залишити рідного сина, – мало не ображалася сестра. – Залишити сина і не допомагати – значить, його відрахують з університету. А тоді він просто залишить навчання, ось і все. Скільки праці і грошей ми вклали туди.

– Значить, залишить! Буде без освіти хорошої сидіти, і що тоді?

На таке Наталя піти не могла. Диплом для сина вона-таки сама заслужила.

Після закінчення інституту Андрій довго не міг нікуди влаштуватися на роботу. Минали дні, тижні, місяці. Наталя влаштувала його в свою компанію в адміністративно-господарський відділ. Робота дуже легка та проста була для нього, нічого майже не потрібно робити – подай, принеси, постій там – але і тут син працює абияк: спізнюється постійно, плутається, підводить людей, адже вчасно не виконує завдання, які покладені на нього.

Тримають на роботі його тільки завдяки Наталі, яку в компанії люблять і поважають, бо вона є цінним фахівцем. Іншого давно б уже вигнали, ще через декілька днів попросили б піти.

Окрема проблема моєї сестри – кредити. Зарплати помічника менеджера синові не вистачає, тому він постійно бере різні борги, які потім виплачують батьки. А тепер ось ще один сюрприз до Нового року – борг по комуналці, та такий великий, в три рази перевищує місячну зарплату її сина. Це ж треба було стільки накопичити.

– Хотіли з чоловіком на свята до родичів в столицю поїхати на тиждень – яке тепер! – засмучується сестра Наталя. – Сидимо вдома, економимо. Ну не на макаронах, звичайно, але нічого зайвого вже не купуємо, адже немає грошей вільних. Доїдаємо новорічний холодець. Річна премія чоловіка пішла на оплату тієї квартири.

– Знову ви розраховуєтесь з його боргами? не роби цього Наталю, він доросла людина, нехай думає про себе сам, – вкотре сказала я сестрі.

– А що ти пропонуєш? Не платити за квартиру? Я добре знаю, що у Андрія зараз таких грошей немає і не буде ніколи, щоб розплатитися. Так чого доброго і квартири можна позбутися! Заплатимо, куди діватися мені з чоловіком. Але в цей раз він мене роздратував. Все, більше я так не хочу, скільки можна. Я йому цього так не залишу. Сказала йому – ти нам всі свої борги відробиш. Ходитимеш і прибирати нашу квартиру! Вчора приходив Андрій до нас перший раз. Пропилососив, сантехніку вимив, підлогу. Буде ходити до нас два рази на тиждень тепер. Сміються з мене люди. А що мені робити? Як привчити сина до роботи?

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page