Моя свекруха живе в іншому місті і бачимся ми з нею не часто. Я знаю, що вона мене недолюблює, тому ми майже не спілкуємося. Мені зараз тридцять шість років, я старша за свого чоловіка на п’ять років, і це не подобається його мамі.
У шлюбі ми з чоловіком вже шість років, у нас двоє дітей – синові п’ять років, доньці рік. Живемо ми у квартирі, яку я купила собі ще до шлюбу. До речі, цей момент маму чоловіка теж не влаштовував, їй не подобалося, що син у приймаки подався, та ще й до іншого міста перебрався з кінцями. До цього він жив з мамою та сестрою, забезпечуючи обох, а тут ось яка невдача.
Свекруха до останнього не могла змиритися з вибором сина, пророкуючи нам швидке розлучення, навіть коли вже народився онук. Стосунки у нас з мамою чоловіка були прохолодні.
Я намагалася не їздити до свекрухи в гості, як вона до нас. Зазвичай чоловік возив сина показувати мамі, внучку свекруха побачила лише кілька місяців тому, раніше я не відпускала, надто маленька була. В принципі, такі паритетні стосунки мене влаштовували, я ніколи не ставила перед собою завдання подобатися свекрусі, в надто свідомому віці я виходила заміж. Свекруха зі мною дружити теж не прагнула.
Від того несподіваніше звучала новина, що на Новий рік мати чоловіка вирішила приїхати до нас. Не скажу, що я була проти, але сама ініціатива з її сторони здалася мені дивною. Як виявилося, не дарма.
З перших днів у гостях мама чоловіка почала голосити, як мені складно одній з двома дітьми. Непросто, так, але я не скаржусь. Тим більше мені допомагає чоловік і моя мама. Про це я свекрусі сказала, але вона не вгамувалася.
Передбачалося, що гостюватиме вона в нас до Різдва, а потім відбуде назад. Я цього дня чекала з нетерпінням, надто вже нав’язливою мені здавалася присутність мами чоловіка. Вона старанно лізла мені під руку і в домашньому господарстві, і у догляді дітей.
Проте їхати свекруха не збиралася. Точніше, збиралася, але лише за речами. Цю тему вона порушила сама за день до від’їзду. Розмову завела здалеку.
– Ремонт би вам, звичайно, не завадив, так. А квартирка гарна, простора. Там із однієї кімнати можна зробити дві, ви про це не думали? Дітей розселяти колись доведеться.
– Нам до розселення дітей ще дуже далеко. Потім, можливо, потурбуємось. Та й з ремонтом поки що почекаємо. Ось я вийду з декрету, там уже й подивимося, – нейтральним тоном відповіла я, але потилицею якось неприємно пробіг холодок.
Свекруха покидала, а потім сказала, що вона вже вийшла на пенсію, тому може взяти турботу про дітей на себе, щоб я швидше вийшла на роботу.
Чоловік здивувався і запитав, як вона собі це уявляє, адже ми живемо у різних містах.
– Переїду до вас, місця у вас вистачає, – люб’язно запропонувала свекруха.
А потім ми з’ясували, що сестра чоловіка вийшла заміж і чекає дитину. Чоловіка навіть про це не повідомили, не вважали за потрібне.
Основна проблема в тому, що жити молодим нема де. До батьків нареченого зовиця не хоче, на орендовану квартиру потрібні гроші, а з тещею зять не уживається. Ось дбайлива мама і вирішила, що заради щастя дочки вона має залишити їй нерухомість, а сама перебратися до нас. Вона чогось вирішила, що цей варіант влаштує всіх.
Я, звичайно, відмовила. Жити під одним дахом з мамою чоловіка тільки для того, щоб зовиця, яку я бачила один раз у житті, чи могла влаштувати свою долю? Ні дякую.
Поїхала свекруха від нас ображена. Вони з чоловіком на кухні майже всю ніч перед її від’їздом з’ясовували стосунки. Вона намагалася його вмовити, але чоловік у мене розумник, вистояв.
Не знаю, як там зовиця вирішуватиме свої проблеми, але вже точно не за мій рахунок.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
