Наближаються зимові свята і я вже розгубилася, не знаю що робити. Мова йде про подарунки. Мій чоловік за характером людина скуповата, грошей не шкодує лише своїм родичам, але любить заощадити на собі та на мені за компанію.
Разом ми вже 5 років. Коли ми одружувалися, у кожного з нас були гроші, ми обоє працювали, бюджет був спільний, мій дохід був не набагато меншим, ніж у чоловіка, я могла купити собі необхідне і що хотіла, він майже ніколи це не коментував. Потім я вийшла в декрет, грошей стало не вистачати, чоловік робив вигляд, що цього не помічає.
А коли я йому прямо говорила про те, щоб дав мені грошей, він дорікав, що я багато витрачаю і мені треба бути економнішою. Дійшло до того, що я мала збирати чеки і звітувати перед чоловіком за всі свої покупки.
Перші роки шлюбу ми справно вітали одне одного із днем народження, 8 Березня, чоловічим святом. Дарували один одному подарунки (я сама вибирала щось дороге і хороше для чоловіка, а на мій день народження та жіночий день він сам нічого не вигадував, питав мене, що я хочу, і зазвичай це було не дуже дороге — квіти , книга, кофточка). Ще я могла сама організувати похід у кафе, щоб чоловікові було цікавіше провести час разом.
На Новий рік він прагнув мене не вітати, бо у його сім’ї святкували лише Різдво. Але і на Різдво якось так виходило зазвичай, що мені дарувалась коробка цукерок або якась дрібниця. Я дарувала йому дорогі подарунки і на Новий рік, і на Різдво.
Ще був мій день ангела, я звикла, що мене з цим святом мої родичі завжди вітали. У чоловіка у сім’ї так було неприйнято. Він мені це відразу пояснив і намагався не вітати, я ображалася, зрештою міг привітати з моєї подачі шоколадкою або просто словами. Мені багато було і не треба, адже головне, увага.
Ще був день Святого Миколая, якому чоловік надавав великого значення, адже в його сім’ї це було одне з найбільших свят у тому плані, що влаштовувалося грандіозне гуляння, та дарувалися подарунки дітям.
У моїй сім’ї було прийнято неодмінно дарувати один одному якусь дрібницю, хоч шоколадку. У результаті ми дарували один одному з чоловіком по шоколадці, він міг купити торт, тому що цей день плюс до всього був днем нашого знайомства, а він нібито дорожив цим. На День усіх закоханих ми теж обмінювалися шоколадками чи йшли до кафе. На річницю весілля теж йшли в ресторан.
Після мого виходу в декрет якось так завжди виходить, що я заздалегідь відкладаю гроші на всі свята, як і раніше дарую серйозні подарунки на день народження чоловіка, Новий рік і Різдво, дрібниці — на дрібні свята. Чоловік став обходитися квітами та шоколадками на великі свята, грошей на подарунки мені не відкладає.
Щоразу якось так виходить, що на мій день народження зарплату ще не дали, а потім її дають через 2 дні, але чоловік уже не згадує, що щойно був мій день народження.
Ця ситуація є дуже неприємною для мене. Через таке розлучатися не будеш, звичайно. Але відчуваю, що чоловік мене розлюбив, йому байдуже, що я думаю.
Вирішила теж його ні з чим не вітати або просто брати гроші, якщо вони є, і купувати собі щось, а чоловіка просто повідомляти, що я себе привітала від його імені. Але мені такий варіант не до вподоби, хочеться уваги з його сторони.
Мамі своїй чоловік купив зимову куртку, сестрі – золоті сережки. А мені – нічого, хоча я б не відмовилася ні від куртки, ні від сережок. Що робити, я не знаю? Чи можна якось змінити ситуацію в нашій сім’ї?
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
