Мій чоловік кинув мене давно, старшому синові було 10 років, молодшому всього 5. Я виростила двох синів одна, заміж вдруге я так і не вийшла, добре, що хоч моя мама мені дуже допомагала з дітьми. Я працювала зранку до вечора, а мама водила дітей в школу, забирала їх, годувала.
Обом синам я дала вищу освіту, а коли молодший син став студентом, я наважилася поїхати на заробітки в Італію. Була там десять років, повернулася, купила квартиру в новобудові. Старший син житлом був забезпечений, живуть вони в невістки поки-що, але обоє добре заробляють, вже почали будівництво власного будинку за містом.
Молодший син якраз надумав одружуватися, то ж я без вагань подарувала йому цю квартиру. І весілля шикарне зробила: все, як вони з дружиною хотіли. Старший син трохи далеко, то ж я вирішила, що прихилю голову біля молодшого сина і його дружини. Мріяла, як буду няньчити онуків, яких вони мені подарують.
На наступний день після весілля я прийшла до сина в гості, невістка запропонувала мені присісти за стіл і повідомила, що спілкуватися зі мною не хоче, так що приходити мені до них не треба. Будемо зустрічатися лише по святах. А мені так образливо стало, я ж їм і весілля зробила, і квартиру купила, а тепер отримала таку подяку.
Ну і невістка мені дісталася! Правда, до весілля, вона поводила себе дуже добре, мабуть, боялася, що син передумає з нею одружитися, а після весілля, вона показала себе у всій красі. Її девіз: «Розділяй і володарюй».
Мене відшили відразу, сказали, що я виявляється, взагалі до них не повинна і ні їздити, і зовсім не спілкуватися. Син змінився до невпізнання, його наче підмінили. А я ж одна ростила, на двох роботах завжди була, щоб у моїх дітей було все не гірше, ніж в інших.
Старший син теж не чекав такого від свого брата, каже, що дуже здивований такою поведінкою молодят. Все можна зрозуміти – молоді хочуть жити окремо, але ж не виганяти для цього рідну матір з дому. Я ж не збиралася їм набридати своєю постійною присутністю, щоб вони так заявили, мовляв, зустрічаємся лише по святах!
Як мені бути? Внучка нещодавно народилася, мене покликали в кафе на хрестини, а додому до себе не запрошують. Я сама не посмію туди йти, боюся, що виженуть. Дуже неприємна ситуація. Зовсім не так я уявляла собі своє життя.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
