fbpx
Життєві історії
На наступний день після розмови з сином, на порозі нашого дому з’явилася маленька, худенька дівчина, з великими очима. Чомусь мені відразу захотілося по-материнськи обійняти її. А потім, в той холодний зимовий ранок, вдома пролунав дзвінок. Ми, в очікуванні радісної новини, всі кинулися до телефону, та новини були невтішні

Мій син став молодим батьком, якому самому прийшлося виховувати дочку.

Моя внучка Анночка народилася, коли син навчався на четвертому курсі. Він і сам ще був дитиною. Пам’ятаю той холодний зимовий ранок, вдома пролунав дзвінок, ми в очікуванні радісної новини всі кинулися до телефону … Народилася здорова дівчинка – 3700, а ось невістка Оленка полинула на небеса, залишивши своє янголятко нам. За матеріалами

… Вона прийшла до нас в будинок рік тому.

– Мамо, я хочу тебе з деким познайомити, – загадково сказав син напередодні.

– У тебе з’явилася дівчина!

– Як ти вгадала?

– Так на обличчі все написано ..

Діма помовчав і додав.

– Тільки у нас проблема, їй жити ніде, можна ми поки у нас поживемо, а потім квартиру знімемо, я вже написав заяву про переведення на заочне. З роботою обіцяв знайомий допомогти.

– Раз вже ви все вирішили, добре. Приводь свою дівчину. Познайомимося, поговоримо.

На наступний день на порозі нашого дому з’явилася маленька, худенька дівчина, з великими переляканими очима. Чомусь мені відразу захотілося по-материнськи обійняти її і приголубити. Оленка виросла з батьком, матері не стало, коли вона була зовсім малою, перший час допомагала старенька бабуся, а потім батько привів в будинок молоду дружину.

Так і росла вона без материнської ласки, терпіла нападки мачухи, а коли народилася дитина перетворилася в няньку і домробітницю. Сяк-так закінчивши школу дівчина втекла з дому, перший час довелося ночувати на вокзалі, там же її помітила і прихистила жаліслива бабуся, світ, виявляється, не без добрих людей.

А потім Олена влаштувалася на роботу в місцевий магазинчик, де і познайомилася з Дмитром …

Дмитро, як сказав, так і зробив, влаштувався на роботу на місцевий завод, де з часом обіцяли посаду з більш високою зарплатою, було до чого прагнути. Оленка спочатку ходила тихо по дому, такою собі мишкою, а потім осміліла, ми почали більше з нею спілкуватися, так господинею вона була відмінною. Всі вихідні проводила на кухні: готувала, мила, прибирала.

Я їй кажу «піди прогуляйся», а вона головою махає, мовляв ні, ще не всі справи переробила.

А через місяць діти нас обрадували ще однією новиною:

– Мамо, тату, вітаємо вас, скоро ви станете дідусем і бабусею!

Батько від несподіванки випустив чашку з чаєм, а я кинулася вітати дітей. А на душі неспокійно стало, молоді ще, гуляти так гуляти, а чи справиться син з новою відповідальною роллю батька. Хоч він і старався з усіх сил, бачила я що він, як і раніше, тягнеться до своїх друзів, з яким запалом розповідає останні новини з життя своїх однокурсників, а сам, крім роботи і дому, нічого не бачить …

Через місяць Діма з Оленою розписалися.

Спочатку у Олени все було добре, вона так само йшла на роботу вранці, а ввечері її забирав Дмитро. Поки на п’ятому місяці її не поклали в лікарню.

– Нічого страшного мам, – говорив син, – лікар вирішив перестрахуватися мабуть.

Невістка так і провела залишок терміну то вдома, то в лікарні, на роботу вона більше не повернулася. Лише потім ми з чоловіком дізналися, що у Оленки виникли проблеми, і всі дев’ять місяців вона була під контролем лікарів.

– Сину, чому ти мені раніше не сказав! – кричала я на нього, коли дізналася – у мене є добра знайома – професор, ну що ви як діти, їй-Богу …

– Мамо, ми не хотіли вас турбувати з батьком, думали впораємося самі, та й лікарі попалися хороші, Олена хвалила їх.

Він поклав мені голову на коліна, як в дитинстві, коли хотів, щоб я його пожаліла, і заплакав.

– Синку, рідний мій, ми повинні бути сильними, у тебе тепер є дочка, рідна людина, твоє продовження ..

… У день, коли ми приїхали за Анночкою, раптом вперше за цілий тиждень виглянуло сонечко. Дмитро стояв з дочкою на руках і посміхався.

– А у неї очі Оленки, такі ж великі і блакитні …, ну привіт, донечко, ласкаво просимо додому … Тепер ти – зміст життя для всіх нас.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.