Я народилася і виросла в селі. Жили ми завжди вдвох з мамою. Я ніколи не відчувала від неї ні любові, ні турботи. Вона мене не любила, бо я нагадувала їй про її минуле. Свого тата я ніколи не знала, мама познайомилася з хлопцем з міста, через кілька зустрічей зрозуміла, що чекає дитину, а він втік і більше мама його не бачила.
Я жила сама по собі, мама ніколи не цікавилася моїми справами в школі. З нетерпінням дочекавшись закінчення дев’ятого класу, мати відправила мене до своєї сестри, в місто, щоб я закінчила десятий, одинадцятий класи і вступила до інституту. Тітці я теж не особливо то була потрібна, у неї своїх проблем вистачало. У тітки Віри було двоє дітей, і жили вони в однокімнатній квартирі. Вони і так по головах ходили, а тут ще й мене нав’язали.
Після закінчення школи тітка подбала, щоб я поступила в медколедж, який забезпечив мене на час навчання гуртожитком. Я добре вчилася, старалася з усіх сил. Мати як і раніше не цікавилася моїми успіхами в навчанні і жодного разу не приїжджала провідати мене, не кажучи вже про те, щоб передати, хоч трохи грошей. Зранку я ходила на пари, а вечорами підробляла продавцем в магазині.
Одного разу в наш магазин зайшов чудовий хлопець. Андрій мені відразу сподобався, та я навіть припустити не могла, що чоловік, який щойно вийшов з шикарної іномарки, зверне увагу на мене. Але я помилилася, відвідувач, зробивши необхідні покупки, виявив бажання поспілкуватися. Андрій відтоді почав часто заходити в мій магазин. Він був старший за мене на сім років і працював на якийсь успішній фірмі, непогано заробляв, у нього була своя квартира і машина. Загалом, забезпечена молода людина.
Що Андрій знайшов мені, я досі не розумію, але ми почали зустрічатися. Він частенько зустрічав мене після роботи і ми могли всю ніч кататися на його машині, по нічному місту, а перед самим світанком, Андрій відвозив мене, в мій гуртожиток. Коли одного разу дівчата побачили нас, то очманіли. Вони не розуміли, як така сіра мишка, як я, могла знайти собі такого хлопця.
Минуло пів року і Олександр зробив мені пропозицію. Мені було страшно, але я погодилася. Найбільше я боялася як відреагує його сім’я на різницю у наших статусах, адже я – проста дівчина з села, в якої немає нічого. Весілля Андрій наполіг робити шикарне. Зійшлися всі його родичі і друзі. З моєї сторони була мама, тітка і кілька подруг.
Сталося те, чого я найбільше боялася – моя мама хильнула зайвого і почала чіплятися до гостей, розповідаючи їм, як нелегко було їй одній виховати таку дочку, як я.
Мені було дуже соромно за її поведінку. Потім вона почала розпитувати Андрія про його статки і говорити при всіх, як мені пощастило. Андрій бачив, як мені неприємно, тому заспокоїв мене, сказавши, що він одружується зі мною, а не з моєю мамою. Жити нам теж удвох.
Та ми помилилися, коли думали, що мама зникне з нашого життя після весілля, так як завжди вона це робила. Зрозумівши, що мій чоловік дуже багатий, вона заявила, що зять повинен купити їй квартиру, тому що, вона не може жити далеко від своєї улюбленої дочки, але мій чоловік знав, як мама любила і дбала про мене.
Андрій ввічливо відмовив у проханні, тоді мама заявила, що буде жити з нами. Виганяти ми її не збиралися, яка ніяка, але все ж мати, але мама спокійно жити не могла, зажадала від Андрія грошей на свої дрібні витрати, як вона говорила. Андрій не відмовляв їй, але суми, які їй були потрібні, постійно збільшувалися.
Одного разу, я не витримала і вирішила поговорити з мамою. Сказала, що їй потрібно повернутися в село, оскільки вона ніколи не цікавилася моїм життям. І зараз теж вона не має ніякого права руйнувати моє щастя. Крім того, нещодавно я дізналася, що у мене буде дитина.
Мама плакала обзивала мене невдячною, вона ж мені життя дала, а я її виганяю з дому. Я попросила її піти, тому що відчуваю, що Андрій так довго не витримає. Мамі пообіцяла, що буду допомагати їй матеріально. Вона поїхала, але сильно образилася.
Фото ілюстративне – lafemmod.ru.
