fbpx

На нашому весіллі свекруха заливалася перед своїми родичами сльозами, мовляв, яка невдячна невістка їй дісталася – вони будинок великий пів життя будували, в надії, що син буде жити з ними, а тут прийшла я, і зруйнувала всі їхні плани

У нас з чоловіком все було б добре, якби не його мама. Живемо ми у шлюбі вже 12 років, і весь цей час в наше життя втручалася свекруха.

Ми одружувалися не такими вже й молодими, мені було 26 років, а моєму чоловікові 31.

Роман вже працював на роботі, непогано заробляв, але продовжував жити з батьками.

Мотивував він це тим, що він у них єдиний син, а будинок великий, всім місця вистачить.

Після весілля Роман хотів привести мене в дім до своїх батьків, але я відразу сказала, що жити там не буду.

В мене також свого житла не було, тому я нічого запропонувати не могла, крім того, щоб йти на орендоване житло.

Хоч Роман і не хотів цього робити, бо щиро не розумів, навіщо комусь платити за оренду, якщо є де жити, ми все ж пішли на знімання.

Відтоді я і стала поганою в очах свекрухи.

Хоч я і намагалася їй пояснити, що нічого особистого, і що краще для усіх нас буде, якщо ми будемо жити окремо – нічого не діяло.

На нашому весіллі свекруха заливалася перед своїми родичами сльозами, мовляв, яка невдячна невістка їй дісталася – вони будинок великий пів життя будували, в надії, що син буде жити з ними, а тут прийшла я, і зруйнувала всі їхні плани.

Спочатку ми знімали квартиру. Потім вже змогли купити собі однокімнатну.

Зараз збираємо на двокімнатну квартиру, бо у нас народилася дитина, і втрьох уже затісно.

Весь цей час чоловік їздить до своєї мами один. Мене в своєму домі свекруха бачити не хоче.

Хоч і минуло вже 12 років, а вона досі нічого не забула. Не думала я, що вона така злопам’ятна.

Чоловік завжди сам їздить до своєї мами, а коли повертається, у нього до мене цілий список претензій.

Спочатку я ображалася, плакала, навіть думала розлучатися.

Але з часом я звикла до цього, і навчилася з цим давати раду.

Чоловік приїжджає від своєї мами, починає говорити її словами, що я і господиня погана, і готувати не вмію, і за ним не достатньо добре стежу, а я мовчки з усім погоджуюся.

Він бачить, що з моєї сторони реакції нуль, походить-побурчить, і заспокоюється.

Звичайно, мені дуже важко так жити. Хотілося б щось змінити. Але розумію, що свекруху я навряд чи зміню.

Тому і придумала такий вихід – просто не звертати на неї уваги.

Якщо ви знаєте ще якісь варіанти – буду вдячна за пораду.

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page