fbpx

На нашому весіллі було багато подарунків. Але тільки один з них мене і порадував і засмутив одночасно. Тато моєї дружини подарував нам ключі від квартири. Це було дуже несподівано, але ця радість була недовгою. Виявилося, що в цю квартиру мене прописувати ніхто не збирається

Марину я вперше зустрів на роботі. Ми обоє після закінчення університету влаштувалися на одну фірму. Почали зустрічатися, потім ми захотіли разом знімати житло. Одним словом, ми з Мариною до весілля прожили разом більше шести років. Відносини не поспішали оформляти, так як і я, і дружина були ще зовсім молодими і безтурботними. Нам не хотілося обтяжувати себе додатковими обов’язками, тому просто жили і раділи своїй свободі, так би мовити.

Мені таке життя подобалося, і я був впевнений в тому, що і Марині теж. Але після того як Марина повідомила мені, що чекає дитину, я відразу ж запропонував коханій вийти за мене заміж. Не розумію, чому раніше цього не зробив?! Вона трохи потягнула з відповіддю, але в підсумку дала згоду. Весілля зіграли дуже швидко, так як наречена чекала дитину і нас розписали через місяць. Ми були дуже щасливими в цей день.

Зробили невелике весілля. Подарунків було багато. Але тільки один з них мене і порадував і засмутив одночасно. Тесть подарував нам ключі від квартири. Це було дуже несподівано. Ми весь час знімали з дружиною житло, а тут у нас буде наша власна квартира. Але ця радість була недовгою.

Як з’ясувалося на наступний день, квартиру нам подарували, але з однією умовою, що мене там прописувати не будуть. Так як я не зволив завчасно подбати про власне житло, і довго тягнув з офіційною пропозицією, то я поки перебуваю під грифом недовіри. А також, з огляду на, що весілля відбулося лише після того, як ми зрозуміли, що у нас буде дитина, то моє становище ще сильніше стало нестабільним. Загалом, мені прямо дали зрозуміти, що мені в цій сім’ї не довіряють.

Знаєте, я все можу зрозуміти, але хіба можна так починати спільне життя?! Ось так з порога, взяли і ткнули обличчям у бруд. Спасибі, що це було зроблено не прилюдно, а у вузькому сімейному колі. Про це знаємо тільки ми з дружиною і тесть. Хоч тут дали мені можливість реабілітуватися.

Я розумію ставлення тестя до мене. Як чоловік він має рацію, але можна ж було поговорити по-чоловічому. Я ж не збирався все життя поневірятися по знімних квартирах. Я планував взяти через кілька років квартиру в кредит. Невже я не викликаю ні крапельки довіри, як чоловік?

Просив дружину поговорити з батьком, щоб прописатися тимчасово. Я не наполягаю на постійній прописці. Ну, поки що, в крайньому випадку. А з часом віддам половину вартості квартири і тоді вже все оформимо, як годиться. Але на моє прохання дружина відреагувала несподівано. Мені було однозначно сказано, щоб я не обурювався, а займався своїми питаннями по житлу, а потім видно буде, що робити з моєю пропискою.

У мене складається таке враження, що мене просто намагаються відсторонити від власності, в тому числі і моя дружина. Ну а як ще можна зрозуміти таку її поведінку?

Я не став повторно піднімати це питання, просто тепер задаюся одним і тим же питанням: чи потрібен я взагалі цій жінці? На яких правах я буду жити в цій квартирі? Я зараз буду вкладатися в неї, а потім мене виженуть без нічого? Чи як?

Фото ілюстративне – usa.one.

You cannot copy content of this page