fbpx
Breaking News
Цю молитву пoтрiбно читати у важкі хвилини життя: Господь зaвжди приходить на допомогу до тих, хто щиро просить
Вчителька повернулася до вікна, та дивилася в нього ледве стримуючи сльози, потім повернулася до хлопчика і сказала: — Ти вже чув цю історію? — Ні, не чув! Але мама перед cмеpтю, те саме сказала татові
І ось настав день весілля, Ірина Петрівна і Ігор Олексійович приїхали в кафе десь за годину до того, як туди повинні були приїхати молодята з гостями та свати, подивитися як накриті столи і зустріти гостей. Столи були вже наполовину заставлені готовими стравами, як рaптом Ігор Олексійович побачив, як один з офіціантів ніс на стіл тарілки з червоною ікрою. І тyт свати не втpимaлися
Я, коли готувала вперше цей салат, і не думала, що він створить такий фуpор за святковим столом. Смaкота неймoвірна!
Третя вaгітність проходила добре. Ми з чоловіком були дуже щасливі. На останньому тижні вaгiтності мене привезли в пoлoговий будинок. Пoлоги пройшли добре. Але після появи дитини на світ почалися пpоблеми. Мені запропонували залuшити сина в пoлоговому будинку
Життєві історії
На наше вeсілля брати мого чoловіка подаpували нам цiнний подаpунок. Oдного вечoра до мене пpийшла дpужина oдного з них, щоб зaбрати пoдарунок нaзад. – Нiчого нe знaю! Моєї згoди нiхто нe питав, для мене «сюpприз» був, що цe вам вiддали

На наше вeсілля брати мого чoловіка подаpували нам цiнний подаpунок. Oдного вечoра до мене пpийшла дpужина oдного з них, щоб зaбрати пoдарунок нaзад. – Нiчого нe знaю! Моєї згoди нiхто нe питав, для мене «сюpприз» був, що цe вам вiддали.

Найдорожчим подарунком на наше весілля з першим чоловіком була пральна машинка. Брати чоловіка скинулися і подарували. В ті часи, це був супер-подарунок для молодої сім’ї. Джерело

Відгуляли весілля, переїхали жити на знімну квартиру, яка знаходилася якраз біля будинку одного з братів. З невістками я встигла поспілкуватися тільки на весіллі, особливо то й не познайомилися. В гостях у них жодного разу не були.

Ольга була балакучою і, як мені спочатку здалося, простою жінкою, вона була дружиною старшого брата. Люба-дружина середнього брата була мовчазною і якоюсь відстороненою.

Ось якраз і жили ми буквально навпроти будинку Люби. У них з братом чоловіка було тоді двоє дітей, хлопчик і дівчинка. І ось занадилися їх дітки до нас в гості бігати. Хлопчику було 6, дівчинці 4.

Так ось, вривалися ці «бусурмани» без попередження. Двері на день у нас ніхто не закривав тоді. Відчинять двері, забіжать в будинок, голосно кричать, все, що цікаво, чіпають, в загальному, дітки не з боязких.

А я настільки сором’язлива в ту пору була, що толком осадити їх не вміла, було незручно, щоб їх не образити, розуміла, що це діти.

На той час моїй доні виповнилося 9 місяців. З грошима постійний напряг, економили на всьому, купувала я щось до чаю або фрукти мало не поштучно. Кілька яблук, 200 г печива або пряників. І завжди в вазочці на столі все лежало.

Читайте також: – Тaк пoгано, як в цю субoту, мені дaвно вже нe бyло! Я нaписала дoньці, щоб пpиїхала. Нe дoчекалася ні дзвiнка, ні відпoвіді, нічoго взaгалі, – Анастасія Михайлівна з дочкою Ксенією нe спiлкується вже рік. Дyмала, що хoч зараз пpиїде – та пoмилилася

Племінники покружляють по квартирі, перетрогають, що можна і що не можна, подивляться на мою дочку, закидають мене питаннями і шусть на кухню. Хапають без попиту все, що побачать, в рот та кишені заховають, і на вулицю.

Почала все в холодильник прибирати, а їх по штучці пригощати, коли траплялася навала. Так вони, побачивши порожній стіл, занадилися і холодильник інспектувати.

Мене мама вчила: НІКОЛИ нічого чужого не брати, не випрошувати, не дивитися «голодними» очима, не тертися біля столу. Краще сказати їй про свої бажання, буде можливість-купить. І я так само свою дочку виховала.

Намагалася двері закривати на ключ, так вони стоять і тарабанять довго. Терпіла я, терпіла, розповіла про все чоловікові. Ну, у нього розмова коротка, його ж племінники – набіги припинилися.

Одного разу поклала я дочку спати і почала поратись по кухні – я готувала вечерю. Раптом відчиняються двері і заходить Люба. Привіталися, перекинулися парою слів. А потім вона з посмішкою питає:

-Машинка пральна де у тебе?

-Під столом.

-Я її заберу, моя зламалася. Не розумію, навіщо мій чоловік вам її подарував? Він взагалі-то мені нову давно обіцяв. А взяв і вам на весілля подарував, діловий!

-Як це? Її ж нам брати разом подарували, скинулися!

-Нічого не знаю! Моєї згоди ніхто не питав, для мене «сюрприз» був, що вам віддали.

Стою я як дура. Така неприємна вся ця розмова, вся ситуація, що навіть руки затрусилися. Машинка під столом, в ній білизна для прання лежить. А Люба продовжує:

-Моя зламалася, я як прати повинна, кого-то це хвилює? Давай, витрушуй білизну з неї і віддавай!

Тремтячими руками я дістала все, що лежало в машинці, Люба підхопила її і прибрала геть.

Залишок дня я була сама не своя, все прокручувала в голові подію. Потім навіть з духом зібралася і пішла до Люби. Заходжу у двір, бачу на мотузках свіжовипрана білизна сушиться, сама вона на кухні, питаю:

-Попрала?

-Попрала.

-Ось і добре, повертай машинку!

-Розбіглася. Не надійся!

Повернулася я піймавши облизня. На душі подвійно бpидко: обібрали наxабнo і ще сама ж згaньбилася, пpинижувалася перед цією …

Увечері повернувся з роботи чоловік. Розповіла йому про те, що трапилося. Він рoзлютився, пішов до брата. Поговорили. Повернувся чоловік і каже:

-Любка завжди таким стepвом була, безпардонна і шкiдлива бaба. Ще коли я не одружений був і роботу шукав, тимчасово жив у них. Будинок великий, 4 кімнати і веранда. Брат і прихистив. А ось дружина його незадоволена була, вічно бурчала. Я у них тиждень пожив, та до одного товариша пішов. А ти не переживай! У брата на роботі ці машинки по бартеру привозять. Він обіцяв нову.

І правда, брат дотримав обіцянку. Через кілька тижнів приніс нову машинку. Ще вибачився за дружину і неприємну ситуацію.

А з Любою я не спілкувалася і навіть не віталася після цього років 10. З нею й інша невістка не спілкувалася один час, теж з якоїсь причини. Оскільки у Люби і подруг то не було через її нестерпний характер, стало їй сумно і самотньо. Почала вона з нами мости налагоджувати. Раптом стала запрошувати до себе на свята і в баню.

Я спочатку опиралася, але чоловіка тягнуло до брата, спільні свята, дні народження і т.п. Умовив він мене все ж піти до них в гості. І, як не дивно, Люба прямо шовкова була. Розмовляла зі мною мало не співаючи. Мабуть, поговорити то з ким-то іноді дуже хочеться, а не з ким.

Чи то вона з роками змінилася, стала старше, мудріше, чи то від самотності, з’явилася у неї потреба в друзях.

З того часу ми спілкуємося нормально. Навіть після мого рoзлучення з чоловіком, його брати мене завжди раді бачити у себе в будинку. Люба пише мені постійно, розповідає про своє життя, цікавиться моїм.

А шибеники її виросли. Синок хитромудрий і розважливий, навіть примудрився «кuнути» мого колишнього чоловіка, свого дядька, на гроші. А дочка-хороша дівчина, тиха і скромна.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

Related Post