Не знаю чому, але відносини з моєю невісткою у мене зовсім не склалися. Колись я з цього приводу менше хвилювалася, але зараз, з кожним днем, це питання мене турбує все більше. Всі мої спроби зблизитися з нею, Надія, моя невістка, зводить нанівець.
Я живу одна у великій трикімнатній квартирі і відчуваю себе там дуже самотньо. Я овдовіла три роки тому. До того, як не стало чоловіка, я жила звичайним життям. Часто була зайнята турботою про чоловіка, тому нудьгувати мені було ніколи. Виростила чудового сина, яким я дуже пишаюся. Іван у мене – красень і розумник, він зараз має власний прибутковий бізнес. У мене двоє чудових онуків, але через прохолодні стосунки з невісткою, я бачу онуків вкрай рідко.
Син теж, в силу своєї зайнятості, приїжджає рідко. Ще рідше вони можуть до мене всі разом заїхати, коли їдуть повз звідкись. І то, забіжать на п’ятнадцять хвилин і відразу їдуть. Я кілька разів просила їх залишити мені онуків на вихідні, але Надія навіть чути про це нічого не хоче.
І я знову залишаюся одна в своїй величезній квартирі. Мені так хочеться, щоб мені хоч онуків залишали. Для мене це були б найприємніші клопоти. Але ніколи вони так не роблять, пояснюючи це тим, що у дітей поряд з будинком гуртки і додаткові заняття, і возити до мене їм незручно. Син теж прямо не говорить, чому так рідко до мене заїжджає, але я і сама знаю причину. Шкода, що вчасно не налагодила відносини з невісткою, зараз все могло бути по-іншому. Я і зараз готова це зробити, але вона зовсім не хоче йти на контакт.
Невже дружина сина не розуміє як мені самотньо? Адже у мене нікого не залишилося крім них і про кого ж мені піклуватися? Адже вона повинна розуміти, що теж колись стане літньою і чиєюсь свекрухою. Ну, ось як мені зараз виправити ситуацію, я зрозуміла, що я нікому я не потрібна, і ніхто мене не любить.
Щовечора така туга бере, словами не передати. Я начебто все життя старалася для сина, не розумію, чому все так склалося.
На минулих вихідних у мене був день народження – мені виповнилося 65. З огляду на ситуацію, що тепер склалася, гучно святкувати я не збиралася, але запросила в гості сина з дружиною і онуками. Накрила стіл, два дні готувалася, сиджу, чекаю. Відкриваються двері і бачу, що прийшов лише син. Привітав мене, подарував мультиварку, посидів годину і пішов.
Відсутність дружини пояснив тим, що вона погано себе почувала. А я не вірю, Надія вперто не хоче зі мною спілкуватися. Адже ювілей у мене не щодня і вона могла і сама приїхати, і внуків мені привезти. Але ж ні, вона не вважала за потрібне так зробити.
Мультиварка – гарний подарунок, але як вони не розуміють, що мені не подарунки від них потрібні, а увага. Якщо так і далі піде, мені прийдеться найняти собі компаньйонку і за те, що вона доглядатиме мене до старості, залишити їй свою квартиру. Я б цього, звичайно, не дуже хотіла, сподіваюся, що невістка з сином ще одумаються і почнуть приділяти мені більше своєї уваги.
Фото ілюстративне – stihimix.
