Ми з чоловіком два рази в місяць їздимо до його батька в село. Дається нам ця поїздка нелегко, бо свекор живе в іншій області, і нам доводиться витрачати на дорогу багато часу.
Та у мого чоловіка якась гіпер відповідальність по відношенню до свого батька, особливо після того, як не стало свекрухи.
Батьки мого чоловіка прожили разом 40 років, а 5 років тому свекрухи раптово не стало.
У них є доволі велика господарка – корова, свиня, кури. Біля цього всього треба добре наробитися, весь день є якесь заняття.
Та й город біля хати немалий, десь 20 сотих. Там батьки чоловіка вирощували картоплю, буряк, моркву, а особливо смачні у них помідори, там кілька сортів завжди є.
Після того, як мами не стало, все це доводиться робити свекру. Одному йому важко, тому ми і допомагаємо.
Інколи так нароблюся в селі, що зранку рук не чую.
Ми пропонували батькові трохи зменшити обсяг робіт, наприклад, продати корову, чи відмовитися від того, щоб тримати свиню – вже легше було б.
Та свекор не хоче, каже, що він так вже звик.
Кілька місяців тому він нас ошелешив тим, що привів додому жінку.
Олегу Романовичу 69 років, а Олені Степанівні 62. Вона ще доволі молода, активна, і до роботи беручка.
Олена Степанівна теж з того ж села, що свекор. Вона вдова, має дорослу доньку, внуків.
Свій будинок вона залишила дітям, а сама охоче переїхала до Олега Романовича.
Вона відразу взялася до роботи. Це дуже сподобалося моєму чоловіку, бо тепер нам не треба так часто їздити в село.
А мені ця ситуація відразу видалася дивною, і мої передчуття мене не підвели.
На минулих вихідних ми приїхали в село, бо у свекра був день народження.
Батько чоловіка ще по телефону попередив нас, що має до нас серйозну розмову.
Коли ми приїхали, було відразу помітно, що в домі вже нарешті є господиня.
Олена Степанівна накрила просто шикарний стіл, в кращих традиціях української гостинності – салати, голубці, м’ясо, риба – тарілки на столі стояли в три поверхи. В кінці вона нас пригостила ще й дуже смачним тортом, який сама спекла.
А після цього всього взяв слово свекор. Він нам повідомив, що розписався, і тепер Олена Степанівна – його офіційна дружина, і господиня цього дому.
Мій чоловік зрадів, і відразу привітав батька. Я теж привітала, але мені чомусь не радіється.
Виходить, що ми дарма стільки років старалися і їздили до батька, адже в разі чого, все його майно переходить його дружині. А у неї є свої діти і внуки.
Так що нам і нашим дітям розраховувати не буде на що. Але мій чоловік настільки наївний, що каже, щоб я наперед не хвилювалася. Олена Степанівна йому подобається як людина, і він вірить, що проблем не буде.
А моя жіноча інтуїція мені чомусь підказує, що ця жіночка все прибере до рук, і навіть оком не моргне.
Але що зараз можна вдіяти? Свекор прийняв важливе рішення, навіть не порадившись з нами.
Тому я сказала чоловікові, що в село до його батька я більше не поїду. Якщо він має бажання – нехай тепер їздить сам.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.