Я виходила заміж доволі молодою, тоді я ще мало що розуміла про життя. Але моя бабуся відразу після знайомства з моїм майбутнім чоловіком сказала: «Він тобі не пара». Я тоді образилася, відповіла їй, що це пережитки минулого, що потрібно заміж виходити по любові, а не з розрахунку.
На моєму весіллі і мама, і бабуся сиділи дуже засмучені, не приховуючи своїх емоцій. Вони вважали, що Олексій мені не пара і що сімейне життя у нас не складеться. Проте вдіяти нічого не могли, бо ми стали чоловіком і дружиною.
Всі ці роки я вважала, що я щаслива в шлюбі, навіть коли було важко з грошима і мені довелося самій тягнути на собі всю сім’ю. Чоловік – звичайний робітник на будівництві, я ж за ці роки створила свій маленький бізнес, пропонувала йому разом займатися цим, але він сказав, що це не для нього, він звик відпрацювати і спокійно йти додому, ні за що не думаючи і не відповідаючи. Освіти у нього немає, і саме це тоді мала на увазі моя бабуся, сказавши, що ми різні і прагнення у нас не збігаються.
Я вирішила, що нічого, якщо кожен з нас буде заробляти там, де вміє і хоче, і спочатку це ніяк не впливало на наші з чоловіком стосунки. Але з часом чоловік почав при кожному зручному випадку говорити: «Ти ж у нас розумна ділова жінка, а я хто, так собі, звичайний робітник».
Але ж йому ніхто не заважав закінчити на той час, хоча б технікум, а навіть навпаки, я неодноразово пропонувала йому піти вчитися і працювати разом зі мною, але йому простіше тепер звинуватити мене у всьому. Чоловік не цінує того, що сім’я ні в чому не має потреби, хоча я ніколи не говорила, що це тільки моя заслуга.
Останнім часом непорозуміння почастішали, чоловік іноді приходить додому нетверезий, і починає говорити мені доволі неприємні речі, а потім їде на ніч і на всі вихідні до своїх батьків. Не знаю, що він там їм розповідає, але тепер свекруха звинувачує мене в тому, що я йому зраджую, каже, що це я у всьому винна, що для мене гроші і робота важливіше, ніж сім’я.
Живемо ми вже 10 років. Розлучатися не хочу, я люблю чоловіка, але як налагодити стосунки в родині, не знаю. Коли у нас не було грошей, я ж йому не дорікала, що він не може забезпечити сім’ю, що я не могла собі дозволити купити ні вподобаний одяг, ні навіть нову сумочку. Я сама знайшла вихід, тепер ще й винною виявилася. Може і справді у мене те, що називають нерівний шлюб? І такі шлюби не мають шансів?
Фото ілюстративне – cmlt.
