fbpx

На мій день народження я накрила гарний стіл, запросила свекрів і своїх батьків, але свекруха посиділа за столом всього одну годину, а потім сказала, що у неї справи, навіть не почекала на торт, який я спекла

У моїх батьків був дуже гарний шлюб, чудовий приклад для наслідування. Коли 7 років тому я виходила заміж, то була впевнена, що у мене буде так само – один раз і на все життя. Але зараз все частіше я задумуюся про розлучення.

Мені 29 років, чоловікові 35. У нас є син, 7 років. Живемо ми в квартирі, яку в свій час нам подарували мої батьки, житло досі оформлене на мого батька.

Справа в тому, що у нас із чоловіком нічого спільного більше немає. Ми цілими днями можемо мовчати, не розмовляти. Ми розмовляли на цю тему, він каже, що при мені розкритися не може, свої почуття показати мені. Ми нікуди не ходимо разом, у мене є свої друзі, у чоловіка свої. І ми розуміємо, що так і продовжуватиметься. Він до моїх родичів у гості не ходить, я до його родичів.

Я кілька разів намагалася виправити ситуацію, кликала в гості його і моїх родичів, намагалася здружити їх, але в мене нічого не вийшло. На мій день народження я накрила гарний стіл, запросила свекрів і своїх батьків, але свекруха посиділа за столом всього одну годину, а потім сказала, що у неї справи, навіть не почекала на торт, який я спекла.

Чоловік пояснив це тим, що мамі не цікаво в нашому колі. Я чомусь впевнена, що йому теж не цікаво, хоча він прямо про це і не говорить.

Після цього я наважилася заговорити з чоловіком про розлучення. Каже, що йому байдуже, і якщо я хочу, можу подати на розлучення. А я не впевнена, чи це буде правильно. У мене до нього є почуття. Але ми далі не розвиваємось. Я відчуваю, що начебто треба це все припинити. Але й за сина хвилююся теж. Він хоче, щоб ми залишились разом. Я відчуваю, що ми не підходимо один одному.

У мене є батьки, які б допомогли, і житло є, і робота. Але якщо подам на розлучення, я розіб’ю сім’ю, яку ми якось будували, хай і не ідеальну. А потім як розлучення вплине на сина, і раптом вийду заміж через рік чи два. У чоловіка теж з’явиться сім’я. Я позбавлю сина батька та сім’ї, виходить! Там, де є в нього і мати, і батько.

Я ніби в безвиході. Не знаю, навіщо пишу сюди. Можливо, просто виговоритись. Чи можна ще якось зберегти такий шлюб і відновити стосунки? І чи варто це взагалі робити?

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page