fbpx
Життєві історії
На мій день народження ввечері мама раптом дзвонить мені і заявляє: “Олю, вибач, ми не приїдемо. Святкуйте без нас сьогодні!” Я запитую маму, що ж сталося? Адже ми вже все запланували. Чоловік за машиною пішов, за вами хоче вже їхати, онуки чекають дуже, скучили. А вона, мовляв, нехай він приїжджає, звичайно, я салатів наготувала, вам передам, та подарунок теж забере. Але тільки нехай не дивується дуже – у нас Сергій. Я навіть й не знала, як чоловікові повідомити все

– На мій день народження ввечері мама раптом дзвонить мені і заявляє: – Олю, вибач, ми не приїдемо. Святкуйте без нас сьогодні! Я запитую маму, що ж сталося? Адже ми вже все запланували. Чоловік за машиною пішов, за вами хоче вже їхати, онуки чекають дуже, скучили. А вона, мовляв, нехай він приїжджає, звичайно, я салатів наготувала, вам передам, та подарунок теж забере. Але тільки нехай не дивується дуже – у нас Сергій. Я навіть й не знала, як чоловікові повідомити все

Сергій – молодший брат Ольги, не спілкувався ні з ким із сім’ї останні років десь довгих 6, обірвав всі контакти і взаємини зовсім, і де він і що з ним, рідним не було відомо, таке враження, наче чужі люди вони йому були, або ще гірше, скоріше, як вороги якісь, бо мав образу на них велику, не зрозуміло чому. Так якщо чесно, ніхто цього особливо і не з’ясовував, оскільки повів себе Сергій з батьками не найкращим чином, і ім’я його в будинку взагалі не вимовлялося ніким з найближчих родичів, про нього останні роки старалися й не згадувати, а особливо сестра, адже вона найбільше не розуміла його недоброго вчинку.

– Уявляєш? Я мало не впала. Кажу – як Сергій? Він до вас прийшов, чи що? Ось так просто, після всього, що було у вас з ним? Один? А де його та пані? Так, мама каже, повернувся один, мало не плаче, вибачте, мовляв, нерозумний був такий я багато років тому, шкодую зараз дуже про це, винен перед вами, дайте хоч пару тижнів у вас пожити, скоро трохи грошей зароблю, зніму візьму в оренду, з’їду від вас тоді. Ні сім’ї, ні роботи, ні грошей, ні житла, з собою тільки рюкзачок з шкарпетками і паспорт. Звалився на голову, як сніг в вересні.

Десь приблизно 7 років тому Сергій одружився на дуже молодій, дуже красивій, але при цьому вельми примхливій і вибагливій ​​жінці, з дуже непростим характером, щиро у ню закохався. Молоді взяли в оренду хорошу квартиру, в якій жили пару місяців після весілля, а потім, як сором’язливо пояснив Сергій батькам, «перестали справлятися по грошах».

– Так це й не дивно, я нічому не дивуюся зовсім! – розповідає сама Ольга з величезним сумом в очах. – Там у дівчини тієї такі запити були, що не всякому олігархові під силу їх здійснити, чесно тобі кажу. З роботи звільнилася відразу ж, як тільки заміж вийшла за Сергія, сказала, що тепер сидітиме вдома, бо вона вже одружена, нехай чоловік і заробляє на сім’ю, а гроші витрачала – тільки так! Манікюр, салони, обновки різні, але й не дешеві, а все найдорожче, найкраще, престижне. На весілля їм надарували досить пристойну суму, думали, на пів квартири вистачить, але яке там! Все розлетілося вмить! Через два місяці прийшли з валізами до наших батьків в тоді ще трикімнатну квартиру. Не пустити? Ну а як не пустити, у Сергія в тій квартирі була своя доля, та й батьки не могли не прийняти сім’ю сина, адже рідніших людей за них у нього не було.

Молоді оселилися з батьками Сергія відразу, і ці кілька місяців спільного проживання для всіх стали справжнім пеклом.

Як і слід було очікувати, свекруха і невістка категорично не зійшлися характерами. Це при тому, що, за твердженням Ольги, мама у неї – людина золота, добра і все розуміє, завжди підтримувала своїх дітей у будь-якій ситуації. Проте, молода невістка зуміла набриднути свекром так, що вони не знали вже, що робити їм у власному домі.

– Дружина мого брата зовсім не прибирала ні за собою, ні за чоловіком, такого бруду в квартирі, як тоді, я ще не бачила! – зітхала сама Ольга. – Вона тільки у нас в будинку дізналася, що унітаз взагалі миють руками, уявляєш, я вперше бачу таких людей? До цього їй таке і в голову не приходило! Не знаю, чому, і хто це робив раніше у неї в будинку, може, мати. Сім’я у неї, до речі, там цілком нормальна, батьки непогані люди, на диво, ми з ними гарно спілкувалися тоді!

Перший час свекруха мовчки прибирала за невісткою мокрі рушники, немиті тарілки і предмети білизни в місцях загального користування, потім стала вказувати на недоліки і просити навести порядок самій. Марно. Одного разу все таки посперечалися вони, і дуже сильно. У свекрухи піднявся тиск, викликали фахівців додому, і свекор, коли повернувся з роботи, вказав синові на двері. Сказав йти з дому і шукати власний дах над головою.

Йти молодим на той момент було абсолютно нікуди, але батько ні на що не подивився, буквально ультиматумом сказав, щоб йшли назавжди і вигнав обох в ніч.

– Серіал наче якийсь, навіть й не віриться, що то в сім’ї моїй відбувалося? – зітхає сумуючи Ольга. – Щоб в нашій родині і таке – ніколи б не подумала. Але, як показали подальші події, це ще був тільки початок всіх наших неприємностей.

Сергій подав на батьків до суду на поділ квартири. В результаті більшу хорошу трикімнатну квартиру в хорошому районі міста продали, батьки взяли собі однокімнатну квартиру, правда, теж непогану. Хоча в порівнянні з минулою трикімнатною це було зовсім не те. Син гроші за свою частку забрав і пішов, відтоді про нього ми нічого не чули, та й чути не хотіли, батьки правда мовчали, про нього говорили геть мало, але хвилювалися, адже це їх дитина.

– Вся ця історія, чесно кажучи, батьків сильно підкосила, вони ніколи не очікували на такий вчинок від сина, мали на нього велику надію! – розповідає з сумом в очах Ольга. – Ну ще б пак, була зразкова сім’я, улюблений син, гордість, відмінник, і тут – суди з батьками, розділ квартири, такого нікому не побажаєш, якщо чесно. Всі так чи інакше були в курсі, батьки ж квартиру змінили. Батько через пару тижнів після переїзду занедужав. Загалом, сьорбнули добре і батьки, і я, та що там говорити, було нам дуже непросто після всього.

І ось тепер блудний син заявився до батьків, повернувся додому всього лише в одних штанах і без копійки в кишені.

– Батько з ним не сам зараз зовсім розмовляє! – розповідає Ольга. – На наступний ранок після того, як син з’явився на порозі у них зібрався і поїхав на дачу. Повернуся через тиждень, каже, щоб цього невдячного тут не було! Ми батька до себе звали, але він зараз такий сердитий. Краще не чіпати його зовсім. Мати плаче – куди ж, мовляв, Сергій піде, у нього зараз зовсім нічого не має за душею, ще й занедужав на днях. Але батько і чути нічого не хоче про проблеми свого сина. Нехай, каже, йде, я його знати не хочу, сина у мене немає.

Отака важка ситуація зараз у сім’ї, і як правильно вчинити мати Сергія не знає. Через нього вони пережили багато і зараз вони теж на роздоріжжі, адже це їх рідна дитина. А я навіть не знаю, як правильно тут вчинити.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – pandaland.kz.

facebook