fbpx

На Любі тримався весь бізнес чоловіка, а ще будинок, побут і дитина. Коли Люба відчула, що втомилася від такого життя, спробувала пояснити чоловікові, що так далі жити не можна. Вони практично весь день на роботі, на вечерю сосиски, відпустки не було багато років – кожна копійка йде в справу. Але Павло не підтримав дружину, Люба відчуває, що справа може дійти до розлучення

Павло видався Любі надійним чоловіком, тому вона і погодилася вийти за нього заміж. Батьки залишили йому невеличку квартиру, хлопець якраз відкрив власний бізнес, здавалося, що з таким чоловіком житимеш, і горя не знатимеш. Та сімейне життя внесло свої корективи щодо думки один про одного.

Павло постійно говорив про справи, бізнес, за його прогнозами, мав бути вельми прибутковим. Але щось пішло не так, чоловік почав скаржитися, що йому просто не щастить по життю. Начебто Павло і старається, працює день і ніч, не гребує нічим, сам і за товаром їздить, і доставкою займається, і навантаженням-розвантаженням, додому приповзає майже вночі, але надприбутків все ніяк немає. Раніше було взагалі погано, це в останні кілька років стало краще – на доходи від “підприємництва” стало можна абияк купувати їжу на сім’ю з трьох осіб і оплачувати комуналку.

Люба відчуває, що треба кидати цю справу і займатися чимось іншим, але чоловік просить ще трохи потерпіти. Цей бізнес – його дітище, і чоловік в нього вірить. Ну не всім же відразу ставати олігархами. Для того, щоб розбагатіти, треба добре попрацювати. Тому Павло і сам багато працює, і Любу активно до роботи залучає.

Люба всі ці роки посилено допомагає чоловікові. Вона і за секретаря на телефоні, і за бухгалтера, і за касира, і за юриста, за рекламщика – в загальному, одна у всіх особах. Працює на знос, ну і, звичайно, зарплату не питає – яка там зарплата в родинній справі. Плюс до того на Любі будинок, побут, а також дитина, яка народилася за ці роки практично без відриву від виробництва.

Останнім часом Люба відчуває, що втомилася. Вона розуміє, що так далі жити не можна. Вони з чоловіком практично весь день на роботі, дитина росте в садочку, на вечерю сосиски, відпустки не було багато років і в цьому році, здається, теж не буде – кожна копійка йде в справу.

Проте Павло сповнений оптимізму і рішучості продовжувати працювати. Працювати «на когось» він категорично не хоче, вірить, ось-ось все налагодиться, і прибутки потечуть ріками. А нещодавно одна подруга запропонувала Любі роботу. Вона сама звільняється, пропонує їй йти на її місце. Робота в офісі, до 17.30, недалеко від будинку, а значить, тепер вечори можна буде проводити з дитиною, забирати з садка раніше, мати вихідні, а головне – зарплату, особисто зароблені гроші, і не малі, до слова.

Чоловік категорично проти. Він добре розуміє, що без Люби його “бізнес” вилетить в трубу через кілька місяців: де ж ще знайти таку дуру, яка буде працювати одна за всіх та ще зарплати не питати. Павло не розмовляє з дружиною вже кілька днів, як тільки виникла ця тема, назвав Любу “зрадницею”, сказав, що такого він від неї не очікував.

Люба відчуває, що, якщо зважиться піти на роботу і залишити чоловіковий “бізнес”, справа може дійти до розлучення, Павло не жартує. Власне, чоловік він непоганий: вірний, працьовитий, для сім’ї старається, для дитини в кінці кінців, не для себе. Просто не вміє він відпустити ситуацію і зайнятися чимось іншим. Але Люба відчуває, що її сили вже теж на межі. І що робити далі, вона не знає.

Фото ілюстративне – LiveJournal.

You cannot copy content of this page